У 1978 році до відділу Pontiac автомобільного гіганта General Motors надійшов лист:

«Ви, мабуть, вважатимете мене божевільним, але запевняю — це не так. Наша сім’я дуже любить морозиво, тож увечері діти обирають, яке саме хочуть, і я їду за ним. І ось я придбав ваш новий Pontiac. І чесне слово — коли я купую ванільне морозиво, автомобіль відмовляється заводитися! Якщо ж купую полуничне, шоколадне чи будь-яке інше — жодних проблем. Я розумію, що це звучить безглуздо, але щось у цій машині реагує саме на ванільне морозиво».

У службі підтримки спочатку посміялися з листа, але згідно з регламентом, були зобов’язані надіслати інженера на перевірку.

Власником машини виявився цілком адекватний, вихований і освічений чоловік. Це дуже здивувало інженера. Вони поїхали разом до магазину, купили ванільне морозиво — і справді, Pontiac не заводиться! Експеримент тривав кілька днів, і результати були вражаючі: шоколадне — заводиться, полуничне — заводиться, ванільне — ні.

Інженер був розумною людиною і не хотів вірити, що у машини алергія на ваніль. Він простежив усі деталі: час, паливо, заправку, навіть погоду.

І з’ясувалося: справа не у ванілі й не в морозиві, а в розташуванні товару в магазині. Ванільне, як найпопулярніше, викладали у холодильнику біля самого входу, а решту — в глибині залу. Купити ванільне можна було набагато швидше, ніж інше…

То чому ж тоді машина не заводиться, якщо власник повертається швидше? Відповідь була знайдена: двигун не встигав охолонути, і в карбюраторі залишалися повітряні пробки, викликані інтенсивним випаровуванням бензину.

Так у General Motors дізналися про конструкційний недолік автомобіля, відгукнувшись на, здавалося б, божевільного листа.

📷 Pontiac Bonneville Tri-Power Coupe 1959 року

🖍️З мережі