Це Батя - Шпак, а це історія про його доньку та про те, як він став батьою шпаком.
Був жаркий вечір червня 2023, із літньої кухні доносився смачний аромат бабусиних блинів, а у фонтані вода вже стала теплою. Тоді на верхівці яблуні у нас зробили гніздо чорні дрозди.
В той вечір я побачила біля фонтану як мені здалося жабу. Я підійшла, але жаба стрибнула у воду, і чомусь виявилсь із дзьобом та пір'ям! То виявилось пташеня дроздів, але подумавши що то шпак, моя мама поставила його на гілочку груші, він стрибнув у буряк, де батьки не могли його знайти, ми почали їм допомагати, у цьому хаосі знайшли його сухого братика...
Якщо коротко, то вирішили залишити його на ніч у ванні, щоб висох. Знайшли черв'яків, нагодували, поставили у коробку із сіном.
На ранок сфотографували, нагодували й відпустили на город. Малий трохи політав, потім кудись пішов... потім почався дощ, я побачила чи то його, чи то братика за будинком під самим дощем взяла назад у коробку, коли закінчився дощ, він нікуди летіти не хотів.
Так і з'явилась у нас Шпака, виявилось, що це дівчинка. Пізніше ми все таки зрозуміли що то дрізд а не шпак, але ім'я Шпака вже прижилось. Її відпускали літати надвір, давали черв'яків, філе, шовковицю та варене яєчко. На прогулянки прилітав її батько, Батя - Шпак.
Одного разу ми поїхали на річку, а Шпаку залишили на мого бідолашного друга, який не переносить черв'яків. Але Шпака була розумна, їла сама. Потім вона прожила у нас десь 2 тижні, а під кінець липня образилась на нас після того, як нас не було вдома 4 години( справжній проблемний підліток ) , і відмовилась повертатись додому після прогулянки. Іноді я її бачила, але вона близько нас не підпускала.
Але навесні 2024 року я побачила як вона разом зі своїм батьою ночують у нашій туї. Після цього я кілька разів намагалась вибачитись перед нею смаколиками, але вона мене ігнорувала.
З тих часів вони живуть у туї, вже мають нових шпачків. А Батя - Шпак постійно літає по городу.