Як пахне війна?
Однозначно, по-різному...
Для когось землею святою і рідною,
Ще димом і пилом і кров'ю ще брата,
Хоча і не спільні в них батько і матір...
Немитим ще тілом і запахом поту,
І мокрим взуттям і холодним наметом,
Й гарячим металом , і порохом й лихом,
І чаєм без цукру, коли всюди тихо,
І спогадом теплим про рідний свій дім,
Й загубленим спокоєм й миром у нім...
Для тих, хто в окопах так пахне війна,
І надто висока...висока ціна
Парфумів у мирних домівках й кав'ярнях,
І сну на м'яких , ще нових простирадлах,
Тому пам'ятаймо щомиті, щораз,
Коли є спокуса забути на час,
Про тих, хто спиняє ворожі заграви,
Щоб ми прокидались від запаху кави....

Яка є на смак ця безглузда війна???
І тут є різниця велика, ясна...
Для когось солоні це сльози безсилля,
Коли вже душа попрощалася з тілом,
Легкою хмаринкою в небо взлетіла,
Ще смак поцілунку пізнати не сміла.
Гіркий присмак болю від втрати, від горя,
З осадком іржавим....за що така доля?
Пекучий від крові із ран на губах,
Коли ти самотній, як в небі цей птах,
Та він є на волі, а ти ще не знаєш,
Що завтра на тебе в полоні чекає...
Ця їжа шакалів, нудотний цей смак,
Й готовий уже для знущання кулак...
Смак крові, смак сліз і смак болю,
Смаки ці війни за життя і за волю.

Oбличчя в війни... щось страшне і жорстоке,
Дитя це в застиглих обіймах матусі лелеки,
Згвалтоване тіло, збещещена врода,
І біль у старечих очах, бо кінець це їх роду ...
Наруга над дітьми, над світом, над житом,
Сплюндрована весна, і осінь і літо,
Загублені юні, невинні життя,
Скалічена доля пішла в небуття,
Руїни і холод, і темрява й страх,
Й молитва щоденна у всіх на вустах.
Обличчя війни - це обличчя є ката,
І краще б нікому його не пізнати.
Тому ми цінуймо тих мужніх героїв,
Що жах цей від нас закривають собою...

🖍️Таня Пшенюк