Війна — це не тільки вибухи.
Це — тиша, в якій ти чекаєш відповіді від рідних.
Це ніч , коли не можеш заснути , бо хтось із твоїх на передовій , або на дорозі , або просто не бере трубку.

Це не лише постріли.
Це — повістка. І серце , яке стискається , бо ти не знаєш , кого торкнеться далі.
Це — кожне ,, бережи себе ”, яке кажеться як прощання.

Це відчуття , що майбутнє — туманне. Що планувати нічого не хочеться.
Що ти живеш ніби ,, на паузі”. І весь час — у напрузі.

І водночас…
Це любов. До своїх. До життя. До кожного моменту , коли вони поряд.
Це молитва. Навіть якщо ти раніше не вірив.
Це сила , про яку ти не підозрював. І сльози , які навчився ховати.

Ми всі зараз між страхом і надією.
І кожен день, коли ми разом , коли дихаємо — це вже перемога.

Харків Незламний 🖐️