Колись корова годувала сім’ю.
У кожній хаті корова була — як хліб, як піч, як молитва.
Стояла в стайні, їла пахуче сіно, дивилась своїми мудрими очима —
і давала не просто молоко, а життя.

Тепер — десь по одній на все село.
Бо стала “немодна”, “застаріла”, “невигідна”.
Бо треба вставати вдосвіта, працювати руками,
а не всі на це здатні. Бо все хочуть — але без труда.

Ми проміняли парне молоко з стайні
на білу рідину з порошка і ГМО.
Замість живої їжі — маркет, етикетка, стабілізатор.
Замість запаху сіна — запах пластику.

А разом із коровою ми втратили і зв’язок.
З землею. З рідними. З собою.
Бо корова — це не просто тварина.
Це символ. Це памʼять нашого роду...

І поки вона пасеться ось так на полі під смереками —
ще тримається нитка.
Ще живе село. Ще не все забуто...

🖍️Олександр Бельмега
Історії для натхнення