Цю історію легко було б забути. Її справді намагалися стерти — з афіш, підручників, газет.
Але вона — реальна. І надзвичайна.

Її звали Агафія Завидна, але вдома лагідно — Гапочка.
Народилася в 1884 році в маленькому селі біля Нікополя, у великій, сільській, сильній родині. І справді — сильній. Але саме Гапочка вирізнялася: найвища, найміцніша і… найвродливіша.

У 12 років вона почала працювати покоївкою в нікопольському готелі мадам Юшкової. Одного разу господарі викликали вантажників, щоб пересунути меблі. Але першою підійшла до шафи — Гапочка.
І сама, легко, як ніщо, пересунула її на інше місце. Люди в готелі завмерли.

Ця історія облетіла місто. Її почув Іван Піддубний, легенда циркової боротьби. І коли він приїхав до Нікополя з гастролями, вирішив перевірити: що це за дівчина така?
Він побачив, як Гапочка граючись піднімає гирі з циркового двору.

Він був вражений.

Піддубний не лише запросив її до трупи. Він викупив її у батьків, щоб дати шанс розкрити талант.
Вони разом об’їздили десятки міст. Агафія — вже не просто помічниця. Вона — зірка номера.

• Вона підіймала 10 чоловіків на рейці.
• Робила «місток», утримуючи до восьми осіб.
• Виносила ковадло на грудях, по якому били молотом.
• Вражала не лише силою, а й гнучкістю, красою, точністю рухів.

У неї був зріст — майже 190 см, вага — 150 кг, але ніжна зовнішність: кучеряве волосся, ямочки на щоках, тонкі губи.
Глядачі не могли повірити, що це можливо: така сила — і така жіночність.

Але раптом — контракт розірвано.
Гапочка сказала Піддубному: «Я хочу йти самостійно».

Причини — досі невідомі.
Одні кажуть: через небажане кохання.
Інші — що вона втомилась бути “під чиїмось іменем”, коли її власний талант залишався в тіні.

Піддубний, за легендою, сказав:
«Без мене про тебе ніхто не згадає».

Самостійні виступи Гапочки виявилися успішнішими за всі очікування.
Її ім’я знали в Пруссії, Франції, Росії.
І навіть Микола II захотів побачити її виступ. На аудієнції сказав:
«Проси скільки хочеш — золота, срібла, титулів…»

Вона відповіла:
«Мені брязкальця не потрібні. Я прошу одного — дозволу виїжджати за кордон.»

Це був ключ до її нової кар’єри: незалежної, міжнародної, переможної.

Однак їй заборонили виступати за кордоном, гастролі зупинилися. Вона повернулася до Нікополя.

Її брат Марко допомагав організовувати виступи вдома.
А найцінніше, що вона мала, — вона сховала в гирі. Так, у справжній, важкій цирковій гирі був секретний замок і сейф. Там були:
• золото,
• коштовності,
• монети з Європи.

Бандити щоразу грабували її віз після виступу. Але не здогадувались, що скарб — у гирі.

У 1923 році, під час виступу в селі біля Нікополя,
місцевий міліціонер, захоплений нею, зробив їй несподіване “зізнання”.
Він п’яним вискочив за лаштунки й обійняв її.

Гапочка вдарила його.
Той, принижений, дістав пістолет і вистрілив їй у груди.

Почалась інша історія — Її тіло вже не слухалось.
Плече й легеня були пошкоджені.

Вона переїхала в Ленінград. Намагалася лікуватися, але вже не змогла повернутися на сцену.

Вона жила на самоті, ніколи не вийшла заміж, не мала дітей.
Лише старий священник знав, хто вона — і де зберігається її золото.

Він і мав її поховати. Але не встиг.

У 1934 році, після ускладнень операції, вона померла. Її родина навіть не змогла приїхати. В її квартирі вже жили інші.
Могили немає.
Коштовностей не знайшли.
Ніхто більше її не шукав.

🕯️ Але…

Залишилась пам’ять у родині.
Фото.
Гиря, яку хтось десь міг просто продати на металобрухт.

І ця історія —
про українку, яка була світовою зіркою,
і яка була забута через чужу образу та власну незалежність.

🟡 Гапочка з Нікополя.
Її варто знати.
Її варто повертати.

Бо історія української сили —
це не тільки про козаків.
Це і про жінку, яка несла ковадло на грудях — і не зламалась.