Не вигадуй красивий пейзаж.
Він тут поруч, він прямо під тином.
Біля нього у спеку приляж
І дивись на червону калину,
На троянду рожеву в росі,
На синичку між листям ароній.
Ти побудь хоч хвилинку в красі
І зволож соком м'яти долоні.

Зупинись, скільки тут дерези!
Скільки грициків сосонки, хмелю.
Тут трава і дві гілки лози
Тобі будуть вночі за постелю.
Вранці липа наварить чаїв.
Пригостить тебе медом акація.
Ти не бійся липневих роїв -
Це все літа жива декорація.

Не проґав мить цвітіння жоржин.
Доторкнись до пелюстки півонії.
Це все вічності зоряний плин,
Це все звуки живої симфонії.
І це ти в цьому вирі краси
Заблукав, причаївсь і не дишеш.
Випий вранці з троянди роси,
Потім в спогадах смак той опишеш -

І солодка, і кисла, й гірка,
Та роса, як чар-зілля, чаклує
І береза стрімка, ой, стрімка,
Твої руки лоскоче й цілує.

🌸Галина Потопляк.
19.06.25