Баба Надя моя ще коли казала, що геть не вийде з мене путньої старої?:)
Й хоча б раз та моя баба колись збрехала?:)
Не було такого!

Зранку нагорталася стрічок нічних новин…
Вхопила пласкоріз та поперла у город…
Врівноважувати тонку душевну прапоршицьку организацію…

Дуже помічне, з розлюченністю пласкорізом ззззносити поодинокі бурʼяни!
Уявляючи на їх місці геть не рослини…

За ту годину, що я в городі була, тричі одягалася-роздягалася!
В пайті мені спекотно?
Стягну її з себе, починаю мерзнути?
Знов одягну, знов стягну?

Тричі бігала з городу в хату!
Бо дощ починався!

Вишню та іргу їла!
В промислових масштабах!:)
Ще й жимолостей трошки наскубла! Думала, що я їх вже всі зжерла!:)

Задовбалася!
Задовбалася бігати, як молода!

Підняла руку повище?
Різко, з зусиллям, опустила її до низу, та видихнула:
- Та до біса таке сапання!!!
Й пішла собі з того городу!!!

То й що?
Сонце світить!:)
Вітрюган дерева тіліпає!:)
Жодної краплини дощу не спостерігається!:)

Та й хай?:)
Ділянку ліворуч центральної городньої доріжки я пересапала?:)
А праворуч нещодавно я ж була з пласкорізом!
Достатньо на сьогодні!!!

Ви там як?
Цілі?