Колись вичитала про синдром неспокійних ніг?
Вирішила, що то - точнісинько про мене й забула про це?:)

Після вчорашніх трудових звершень ледве дочовгала до канапи…
Лежу й прислухаюся до своєї організьми…

Так.
Складаю перелік.

Ноги в мене неспокійні, авжеж.
Руки.
Плечі.
Тулуб.
Хвіст.
Та в мене навіть дупа й та неспокійна!:)
Як казала моя баба Надя?:)
- Болять ноги в дупі!:)

Найбільш неспокійним виявився мозок…
Чи що там від нього в макитрі ще залишилося в моєму віці та в умовах сьогодення?

Совала-совала по канапі тима кінцівками та організьмою взагалі…

Вслухалася, як мерзотно дзижчать пілллллятські балалайки над хатою.
Схвально оцінювала роботу ППО.

Дочекалася повідомлень в Телезі про виліт «добросусідських» літаків, які несуть на своїх крилах виключно добро…

Зʼясувала гаданий час стартів ти прильотів.

Й заколихалася нарешті спати.

З думками:
- Вʼїбе, так вʼїбе? Труселя в мене красиві, майка гарна, дупа мита!…

Вже майже надвечірʼя за бортом транслюють.
А спокій бажаний так і відсутній…
В мозоку, дупі, хвісту, тулубі, плечах, руках, ногах…

Й сирена знов виє…

Ви там як?
Цілі?
Як вправляєтеся з неспокоєм?
А з ненавістю як?

Бо в мене з кожним днем все гірше виходить…