"e s s e n t i a"
Щодня зустрічаюсь з собою новою,
У дзеркалі часу шукаю відбиток.
Хто я? Піщинка у вирі земнім?
Чи всесвіт, що має початок і виток?
Мій розум - в'язниця і крила мої:
Будує він мури й руйнує щомиті.
Я бачу свободу у снах і в імлі -
І часом не хочу її відпустити.
Я крапля у морі - і водночас море,
Я подих у вітрі й сам вітер могутній.
Я мить, що зникає, й майбутнє безкрає,
Я тиша у слові, я в слові присутня.
Між "бути" і "мати" - уся глибина,
Між "вірити" й "знати" - віків мудрість жива.
Між "я" і "не-я" - тонка грань буття,
Де вічність у миті себе відчува.
Ми творимо сенс у світі без сенсу,
Шукаємо світло у мороці днів.
Ідемо стежками власних відкриттів
У пошуках істин крізь шепіт віків.
А істина - тиха, проста, як дитина:
Ми є - отже, сенс є в самому житті.
Ні вчора, ні завтра - лише мить єдина
Дарує нам шанс у бутті розцвісти.
©Ksana
•°•°•°•°•°•°•°•
🎧Sebstian Plano • Prelude to Soul
😘 Поділись віршем з друзями - це найбільша для нас підтримка!
Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі
Щодня зустрічаюсь з собою новою,
У дзеркалі часу шукаю відбиток.
Хто я? Піщинка у вирі земнім?
Чи всесвіт, що має початок і виток?
Мій розум - в'язниця і крила мої:
Будує він мури й руйнує щомиті.
Я бачу свободу у снах і в імлі -
І часом не хочу її відпустити.
Я крапля у морі - і водночас море,
Я подих у вітрі й сам вітер могутній.
Я мить, що зникає, й майбутнє безкрає,
Я тиша у слові, я в слові присутня.
Між "бути" і "мати" - уся глибина,
Між "вірити" й "знати" - віків мудрість жива.
Між "я" і "не-я" - тонка грань буття,
Де вічність у миті себе відчува.
Ми творимо сенс у світі без сенсу,
Шукаємо світло у мороці днів.
Ідемо стежками власних відкриттів
У пошуках істин крізь шепіт віків.
А істина - тиха, проста, як дитина:
Ми є - отже, сенс є в самому житті.
Ні вчора, ні завтра - лише мить єдина
Дарує нам шанс у бутті розцвісти.
©Ksana
•°•°•°•°•°•°•°•
🎧Sebstian Plano • Prelude to Soul
😘 Поділись віршем з друзями - це найбільша для нас підтримка!
Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі
"e s s e n t i a"
Щодня зустрічаюсь з собою новою,
У дзеркалі часу шукаю відбиток.
Хто я? Піщинка у вирі земнім?
Чи всесвіт, що має початок і виток?
Мій розум - в'язниця і крила мої:
Будує він мури й руйнує щомиті.
Я бачу свободу у снах і в імлі -
І часом не хочу її відпустити.
Я крапля у морі - і водночас море,
Я подих у вітрі й сам вітер могутній.
Я мить, що зникає, й майбутнє безкрає,
Я тиша у слові, я в слові присутня.
Між "бути" і "мати" - уся глибина,
Між "вірити" й "знати" - віків мудрість жива.
Між "я" і "не-я" - тонка грань буття,
Де вічність у миті себе відчува.
Ми творимо сенс у світі без сенсу,
Шукаємо світло у мороці днів.
Ідемо стежками власних відкриттів
У пошуках істин крізь шепіт віків.
А істина - тиха, проста, як дитина:
Ми є - отже, сенс є в самому житті.
Ні вчора, ні завтра - лише мить єдина
Дарує нам шанс у бутті розцвісти.
©Ksana
•°•°•°•°•°•°•°•
🎧Sebstian Plano • Prelude to Soul
😘 Поділись віршем з друзями - це найбільша для нас підтримка!
Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі

290переглядів
1
Поширень