Вичитала сьогодні в фіцбуці:
- Що нового в нас траМпилось за ніч?
На щось добре хіба ж хтось сподівався?
То його й не трапилося…
Тому стабілізуємо свій стан самотужки.
Ось Ірина Олександрова мені яку красу навела!
В дальних загашниках свою світлину знайшла.
Зразку травня 2014 року.
Помідори саджу.
На Донбасі.
Більш 500 кущів тоді з дітлахами в землю запхали.
Й перців з капустами більш ніж по 200…
А в останній день того травню поїхали.
Тимчасово.
Ми так думали.
Зʼясувалося, що назавжди.
Й не пропали.
Й здюжили.
Й будь там що, весні бути.
Й я знов садитиму ті помідори з перцями!
Й впевнена, що нікуди їхати мені не доведеться!
- Що нового в нас траМпилось за ніч?
На щось добре хіба ж хтось сподівався?
То його й не трапилося…
Тому стабілізуємо свій стан самотужки.
Ось Ірина Олександрова мені яку красу навела!
В дальних загашниках свою світлину знайшла.
Зразку травня 2014 року.
Помідори саджу.
На Донбасі.
Більш 500 кущів тоді з дітлахами в землю запхали.
Й перців з капустами більш ніж по 200…
А в останній день того травню поїхали.
Тимчасово.
Ми так думали.
Зʼясувалося, що назавжди.
Й не пропали.
Й здюжили.
Й будь там що, весні бути.
Й я знов садитиму ті помідори з перцями!
Й впевнена, що нікуди їхати мені не доведеться!
Вичитала сьогодні в фіцбуці:
- Що нового в нас траМпилось за ніч?
На щось добре хіба ж хтось сподівався?
То його й не трапилося…
Тому стабілізуємо свій стан самотужки.
Ось Ірина Олександрова мені яку красу навела!
В дальних загашниках свою світлину знайшла.
Зразку травня 2014 року.
Помідори саджу.
На Донбасі.
Більш 500 кущів тоді з дітлахами в землю запхали.
Й перців з капустами більш ніж по 200…
А в останній день того травню поїхали.
Тимчасово.
Ми так думали.
Зʼясувалося, що назавжди.
Й не пропали.
Й здюжили.
Й будь там що, весні бути.
Й я знов садитиму ті помідори з перцями!
Й впевнена, що нікуди їхати мені не доведеться!
134views