Вичитала сьогодні в фіцбуці:
- Що нового в нас траМпилось за ніч?

На щось добре хіба ж хтось сподівався?
То його й не трапилося…

Тому стабілізуємо свій стан самотужки.

Ось Ірина Олександрова мені яку красу навела!

В дальних загашниках свою світлину знайшла.
Зразку травня 2014 року.
Помідори саджу.
На Донбасі.
Більш 500 кущів тоді з дітлахами в землю запхали.
Й перців з капустами більш ніж по 200…

А в останній день того травню поїхали.
Тимчасово.
Ми так думали.
Зʼясувалося, що назавжди.

Й не пропали.
Й здюжили.

Й будь там що, весні бути.
Й я знов садитиму ті помідори з перцями!

Й впевнена, що нікуди їхати мені не доведеться!
Вичитала сьогодні в фіцбуці: - Що нового в нас траМпилось за ніч? На щось добре хіба ж хтось сподівався? То його й не трапилося… Тому стабілізуємо свій стан самотужки. Ось Ірина Олександрова мені яку красу навела! В дальних загашниках свою світлину знайшла. Зразку травня 2014 року. Помідори саджу. На Донбасі. Більш 500 кущів тоді з дітлахами в землю запхали. Й перців з капустами більш ніж по 200… А в останній день того травню поїхали. Тимчасово. Ми так думали. Зʼясувалося, що назавжди. Й не пропали. Й здюжили. Й будь там що, весні бути. Й я знов садитиму ті помідори з перцями! Й впевнена, що нікуди їхати мені не доведеться!
134views