Українська
English
Раніше ми мріяли зустріти Новий рік у Нью-Йорку, Парижі, Празі чи Відні.
Хтось під Біг-Бен, хтось на Таймс-Сквер, хтось під Ейфелевою вежею.
А зараз хочеться просто додому.
Без вогнів, без феєрверків, без шуму.
Просто сісти на поїзд до Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу, Павлограду, Краматорська, Слов’янська, Василівки, Мелітополя, Оріхова, Покровська, Бердянська та Бахмута…
І знати, що тебе чекають.
Бо найбільше диво цього року, не ялинка,
а рідне місто в якому панує мир.
І життя, в якому ти лишився поруч із ним.
Хтось під Біг-Бен, хтось на Таймс-Сквер, хтось під Ейфелевою вежею.
А зараз хочеться просто додому.
Без вогнів, без феєрверків, без шуму.
Просто сісти на поїзд до Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу, Павлограду, Краматорська, Слов’янська, Василівки, Мелітополя, Оріхова, Покровська, Бердянська та Бахмута…
І знати, що тебе чекають.
Бо найбільше диво цього року, не ялинка,
а рідне місто в якому панує мир.
І життя, в якому ти лишився поруч із ним.
Раніше ми мріяли зустріти Новий рік у Нью-Йорку, Парижі, Празі чи Відні.
Хтось під Біг-Бен, хтось на Таймс-Сквер, хтось під Ейфелевою вежею.
А зараз хочеться просто додому.
Без вогнів, без феєрверків, без шуму.
Просто сісти на поїзд до Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Кривого Рогу, Павлограду, Краматорська, Слов’янська, Василівки, Мелітополя, Оріхова, Покровська, Бердянська та Бахмута…
І знати, що тебе чекають.
Бо найбільше диво цього року, не ялинка,
а рідне місто в якому панує мир.
І життя, в якому ти лишився поруч із ним.
7views