Баба моя тищу разів на день примовляла:
- Аби не було ввввввійни…

Дррррратувала мене цим дуже…

Тепер я не кажу, ба? Ну яка вввввійна ?
Тільки тепер, з 2014, я бабу розумію…

Й вже моя черга бути тою бабою, яка всіх дратує тими нескінченними примовляннями про вввввійну…

Соромно зізнаватися, але я часто кажу сама собі про бабу, яка пішла в засвіти в 2013:
- Яке щастя, що баби Наді до початку всього цього безладу не стало…

Й про матусю, яка пішла в 2020…
Ті ж самі слова…

Перший сніг трапився…
Як то кажуть?
- Від першого снігу до справжньої зими сорок днів?…

Ми з синочком перекрили воду в придворному крані.
Й утеплили водопровідний колодязь.

Я перепрала літні придворні капці.
Калоші на хутрі вже давно витаскали.

Якась стабільність в звичних справах допомагає тримати свій особистий дах на місці?
То пішла я готувати традиційну страву вихідного дня.
Картоплю смажити.

РЙ.
Крапка.
Додати більш нема чого…
Цілі?