Вчора понапланувала собі на сьогодні…

Й зранку проскочити у город, пересапати якісь бурʼянці? Поки їх трохи-трохи продзьобалося?

Якщо вистачить сил, побігти у ягідник? Чорної малини посмикати й ірги?

Прийшов ранок…
Новини…
Такі новини…
Щось корисне звершувати настрою ніц нема…
Бажання - тільки зззззнищувати…
З особливою жжжжжорстокістю…

Коли вже вирішила, що ні в город, ні в ягідник не йтиму, міркую, що хоча б їсти приготувати тре?…

Вкинула в маленьку жаровню кавелок якихось замороджених курячих обрізків?
Поки вони размороджуються та смажуться, картоплі начистити? Щоб разом натушкувати?…

Не.
Хочу.
Й.
Не.
Можу…

Сипнула в туди гречки?
Вже якась їжа…

А за бортом втретє дощ приймається?
Та не дощ вже навіть?
Справжня злива!!!

Добре, хуч грім гуркоче без оголошеної тривоги?

Й нехай би та злива змила кххххям увесь непотріб з моєї країни…

А ми…
А що ми?
Ми невсеремось!