Червень і липень — розгром полької армії Краєвої на Волині та в Галичині!
Повстанці УПА влаштували справжнє пекло для поляків на нашій землі. Літо 1943–1944 років. Війна на всі 360 градусів.
Тоді кремлівські «червоні» партизани та польська Армія Крайова чомусь вирішили, що український ліс це їх території! Польська армія марила відновленням своїх «довоєнних кордонів» за рахунок нашої землі, а Москва перла зі сходу, щоб загнати нас у чергове стійло.
Але УПА боронили цей край. Вони перетворили Цуманські ліси та Сарненщину на суцільну засадну пастку.
Тактика була безжальною. Мобільність, раптові вогневі нальоти, миттєве зникнення. Ворожі колони палили прямо на марші. Загони УПА-Північ та УПА-Захід зачищали лісові масиви метр за метром. Рейди окупантів затискалися в лещата, логістика нищилася, а плани як Варшави, так і Москви летіли під три чорти. Місцеве населення годувало, одягало і закривало спини своїм повстанцям. Це була тотальна народна війна.
Апофеозом цієї люті стала легендарна оборона Загорівського монастиря. Жменька бійців проти сотень нападників.
Вони гинули, але не відступали. Вони навчили окупантів поважати українську зброю і боятися нашого лісу. Ми тримали і тримаємо свою землю, ламаючи хребти будь-якій імперії — хоч полької, хоч російської.
Пам'ятаємо кожного героя УПА!
Повстанці УПА влаштували справжнє пекло для поляків на нашій землі. Літо 1943–1944 років. Війна на всі 360 градусів.
Тоді кремлівські «червоні» партизани та польська Армія Крайова чомусь вирішили, що український ліс це їх території! Польська армія марила відновленням своїх «довоєнних кордонів» за рахунок нашої землі, а Москва перла зі сходу, щоб загнати нас у чергове стійло.
Але УПА боронили цей край. Вони перетворили Цуманські ліси та Сарненщину на суцільну засадну пастку.
Тактика була безжальною. Мобільність, раптові вогневі нальоти, миттєве зникнення. Ворожі колони палили прямо на марші. Загони УПА-Північ та УПА-Захід зачищали лісові масиви метр за метром. Рейди окупантів затискалися в лещата, логістика нищилася, а плани як Варшави, так і Москви летіли під три чорти. Місцеве населення годувало, одягало і закривало спини своїм повстанцям. Це була тотальна народна війна.
Апофеозом цієї люті стала легендарна оборона Загорівського монастиря. Жменька бійців проти сотень нападників.
Вони гинули, але не відступали. Вони навчили окупантів поважати українську зброю і боятися нашого лісу. Ми тримали і тримаємо свою землю, ламаючи хребти будь-якій імперії — хоч полької, хоч російської.
Пам'ятаємо кожного героя УПА!
Червень і липень — розгром полької армії Краєвої на Волині та в Галичині!Повстанці УПА влаштували справжнє пекло для поляків на нашій землі. Літо 1943–1944 років. Війна на всі 360 градусів.Тоді кремлівські «червоні» партизани та польська Армія Крайова чомусь вирішили, що український ліс це їх території! Польська армія марила відновленням своїх «довоєнних кордонів» за рахунок нашої землі, а Москва перла зі сходу, щоб загнати нас у чергове стійло.Але УПА боронили цей край. Вони перетворили Цуманські ліси та Сарненщину на суцільну засадну пастку.Тактика була безжальною. Мобільність, раптові вогневі нальоти, миттєве зникнення. Ворожі колони палили прямо на марші. Загони УПА-Північ та УПА-Захід зачищали лісові масиви метр за метром. Рейди окупантів затискалися в лещата, логістика нищилася, а плани як Варшави, так і Москви летіли під три чорти. Місцеве населення годувало, одягало і закривало спини своїм повстанцям. Це була тотальна народна війна.Апофеозом цієї люті стала легендарна оборона Загорівського монастиря. Жменька бійців проти сотень нападників.Вони гинули, але не відступали. Вони навчили окупантів поважати українську зброю і боятися нашого лісу. Ми тримали і тримаємо свою землю, ламаючи хребти будь-якій імперії — хоч полької, хоч російської.Пам'ятаємо кожного героя УПА!
47переглядів