У 1930–1933 роках Казахстан пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії. Унаслідок примусової колективізації, конфіскації худоби та руйнування традиційного способу життя загинули, за різними оцінками, від 1 до 1,5 мільйона людей — майже чверть корінного населення республіки. Мільйони казахів були змушені покинути свої домівки й шукати порятунку за межами батьківщини. Як і Голодомор в Україні, голод в Казахстані був наслідком політики тоталітарного радянського режиму, що нехтував людськими життям заради досягнення своїх цілей.

Цю трагедію в Казахстані називають Ашаршылық. Паралельно казахи використовували також назву "голодомор". Восени минулого року на пам'ятнику в Астані слово «голодомор» було замінено на більш нейтральне — «голод». Це обурило громадськість, яка розцінила такий крок як спробу пом'якшити відповідальність радянського режиму та жест на доходу москві. Остання багато років поспіль заперечує штучний і цілеспрямований голод як в Україні, так і в Казахстані, що був спричинений зумисними діями совєтського режиму.