🕯️ Помер Євген Сивокінь — людина, яка намалювала частину нашого дитинства.

Йому було 88.

Ми не завжди пам’ятаємо імена.
Але пам’ятаємо відчуття.

Ті самі мультики, де козаки варили куліш, грали в хокей, потрапляли в пригоди.
Ту легкість, гумор і щось дуже своє, українське, що було в кожному кадрі.

За цим стояли люди. І один із них — Євген Сивокінь.

Він був не просто мультиплікатором. Він був серед тих, хто створював українську анімацію, коли її ще тільки вигадували. Коли не було готових рішень, шаблонів і чітких правил.

Євген Сивокінь створив понад два десятки фільмів.

“Як козаки куліш варили”
“Пригоди козака Енея”
“Як козаки у хокей грали”
І зовсім інші роботи — “Засипле сніг дороги”, де вже не смішно, а глибоко і трохи боляче.

Його називали “філософом мультиплікатором”.

І це відчувається.

Бо його роботи — не тільки для дітей.
Вони про час. Про пам’ять. Про людей.

Він навчав інших.

Стояв біля витоків анімаційної освіти в Україні.
Передавав те, що сам будував роками.

І робив це з серцем, добром і відданістю.
Є люди, які створюють тренди.
А є ті, хто створює основу.
Сивокінь був із других.

І от тепер його не стало. Але залишилось те, що не зникає: кадри, які ми пам’ятаємо, щасливе дитинство і відчуття, що це — наше. Українське!

Світла пам’ять.

Ми Українці
🕯️ Помер Євген Сивокінь — людина, яка намалювала частину нашого дитинства. Йому було 88. Ми не завжди пам’ятаємо імена. Але пам’ятаємо відчуття. Ті самі мультики, де козаки варили куліш, грали в хокей, потрапляли в пригоди. Ту легкість, гумор і щось дуже своє, українське, що було в кожному кадрі. За цим стояли люди. І один із них — Євген Сивокінь. Він був не просто мультиплікатором. Він був серед тих, хто створював українську анімацію, коли її ще тільки вигадували. Коли не було готових рішень, шаблонів і чітких правил. Євген Сивокінь створив понад два десятки фільмів. “Як козаки куліш варили” “Пригоди козака Енея” “Як козаки у хокей грали” І зовсім інші роботи — “Засипле сніг дороги”, де вже не смішно, а глибоко і трохи боляче. Його називали “філософом мультиплікатором”. І це відчувається. Бо його роботи — не тільки для дітей. Вони про час. Про пам’ять. Про людей. Він навчав інших. Стояв біля витоків анімаційної освіти в Україні. Передавав те, що сам будував роками. І робив це з серцем, добром і відданістю. Є люди, які створюють тренди. А є ті, хто створює основу. Сивокінь був із других. І от тепер його не стало. Але залишилось те, що не зникає: кадри, які ми пам’ятаємо, щасливе дитинство і відчуття, що це — наше. Українське! Світла пам’ять. Ми Українці
363views