З психікою щось не тойво…

Бачиш в Телезі, що те бббблво летить вже?
Зʼясовуєш, на коли там орієнтуватися на пуски?
Й хуткенько влаштовуєшся спати…

Дупа мита?
Труселя одягнені чисті й модні?
Частина придворної зграї гріє тобі різні частини тулубу?
Вввввʼїбе то ввввʼїбе?
Й спиш.

Чуєш крізь сон, як дзеленчить, гуде, виє, гепає…
Знов же ж, крізь сон все це фіксуєш?
Крізь сон коментуєш сама собі:
- Далеко…
Й спиш далі…

Ссссссцкйбнблдгсня…
Не-на-вид-жу…

Вже зранку хапаєшся за телефон…
Від кожної наступної новини шаленієш…
Колотяться руки, що тримають телефон, мозок, серце…
Зʼясовуєш, чи були й коли саме були в мережі близькі люди з тих міст, які згадуються в тих новинах…
Скаженієш ще більше…

Й біжиш по двору й хаті щось звершувати…
Живі.
Живемо.
Й житимемо.