Сьогодні в одній фейсбук-спільноті був допис про те, чим, мовляв, серіал "Гострі картузи" кращий за "Бригаду". І от що я подумала - усі ці фільми і серіали за замовчуванням створюються для дорослої аудиторії, для людей, у котрих уже є базові налаштування на тему, "що таке добре, що таке погано". Але ж проблема в тому, що багато з цих фільмів дивляться діти і підлітки, у яких таке виховання ще у процесі, як то кажуть. Що було б найкраще для дітей у нашому шаленому світі? Щоб батьки РАЗОМ з ними читали і дивилися - того ж "Хрещеного батька" чи навіть "Аделіну", якщо вже на те пішло. Щоб потім мати змогу по-людськи пояснити, чому рольова модель з певного фільму, серіалу чи книги, м'яко кажучи, не підходить. Але біда в тому, що багато батьків або не помічають, що дивляться їхні діти, або ідуть у іншу крайність - категоричну заборону. А в підлітковому віці виглядати "білою вороною" через заборони, які здаються недолугими, аж ніяк не хочеться. Найбільша трагедія була з цим усім, як на мене, у дев'яності - час, коли дорослі змушені були гарувати на мінімум двох-трьох роботах, щоб прогодувати родину. І тут уже немає часу на вирощування цінностей - дитина спокійно сидить перед теликом (чи комп'ютером або приставкою) і не тиняється небезпечними вулицями - уже слава Богу. А які "шидеври" показували на новонароджених телеканалах у 90-і - тут уже можуть згадати з гіркою посмішкою всі, хто зростав у 90-і роки 20 сторіччя.
Тож, на мою думку, єдиний спосіб убезпечити дитину чи підлітка від "шкідливого" впливу певного фільму і книги - дивитися РАЗОМ з дитиною-підлітком. І, можливо, на власні очі переконатися, що не настільки та книга чи фільм - шкідливі.