4000 днів на «нулі» — шлях воїна, який став легендою

Андрій Вікторович Іванов, позивний «Іспанець», перебував на передовій із вересня 2014 року. Одинадцять років безперервного бою — без ротацій у тилу та без паузи на війну. Увесь цей час — на найгарячіших ділянках фронту.

Його бойовий шлях почався з боїв за Щастя та Станицю Луганську. Згодом — оборона Харкова у 2022 році, звільнення Балаклії та Куп’янська, бої за Бахмут, участь у Курській операції та на Покровському напрямку. Увесь цей маршрут — лінія боротьби за незалежність. Увесь цей час він залишався відданим 92-й штурмовій бригаді.

Він був командиром, який не ховався за спинами підлеглих. Особисто прикривав бійців, вступав у ближні бої з ворожими дронами, маючи лише стрілецьку зброю, та знищував цілі, рятуючи життя побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «Золотим Хрестом». Говорив просто: воює для того, щоб війна не дісталася дітям у спадок.

Останній бій він прийняв 25 жовтня 2025 року під Покровськом. Після важкого поранення місяць боровся за життя в реанімації. 22 листопада, за три дні до свого 46-річчя, його серце зупинилося.

Він захищав країну 4000 днів. Нам потрібно лише дві хвилини, щоб віддати належну шану.

Триває збір підписів під петицією №259672 про присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має бути закарбоване в історії держави, за яку він віддав життя.

Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/259672
4000 днів на «нулі» — шлях воїна, який став легендою Андрій Вікторович Іванов, позивний «Іспанець», перебував на передовій із вересня 2014 року. Одинадцять років безперервного бою — без ротацій у тилу та без паузи на війну. Увесь цей час — на найгарячіших ділянках фронту. Його бойовий шлях почався з боїв за Щастя та Станицю Луганську. Згодом — оборона Харкова у 2022 році, звільнення Балаклії та Куп’янська, бої за Бахмут, участь у Курській операції та на Покровському напрямку. Увесь цей маршрут — лінія боротьби за незалежність. Увесь цей час він залишався відданим 92-й штурмовій бригаді. Він був командиром, який не ховався за спинами підлеглих. Особисто прикривав бійців, вступав у ближні бої з ворожими дронами, маючи лише стрілецьку зброю, та знищував цілі, рятуючи життя побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та «Золотим Хрестом». Говорив просто: воює для того, щоб війна не дісталася дітям у спадок. Останній бій він прийняв 25 жовтня 2025 року під Покровськом. Після важкого поранення місяць боровся за життя в реанімації. 22 листопада, за три дні до свого 46-річчя, його серце зупинилося. Він захищав країну 4000 днів. Нам потрібно лише дві хвилини, щоб віддати належну шану. Триває збір підписів під петицією №259672 про присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має бути закарбоване в історії держави, за яку він віддав життя. Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/259672
47переглядів 2Відтворень