Українська
English
Якщо смерть – то лише у бою!
9 лютого 1923 року в Лук’янівській в’язниці Києва засуджені до розстрілу отамани Холодного Яру та Чорного лісу, старшини армії УНР, козаки та січові стрільці підняли повстання. Вони захопили зброю і чотири години вели нерівний бій із більшовиками.
До повстанців долучилися й інші ув’язненні. Останніми кулями вони стріляли один одного, аби знову не опинитись у зашморгу більшовицьких катів.
38 героїв загинули не скорившись. Місця їх поховання сьогодні залишаються невідомими.
Пам'ять про героїв Холодного Яру житиме доти, доки ми пам’ятатимемо!
9 лютого 1923 року в Лук’янівській в’язниці Києва засуджені до розстрілу отамани Холодного Яру та Чорного лісу, старшини армії УНР, козаки та січові стрільці підняли повстання. Вони захопили зброю і чотири години вели нерівний бій із більшовиками.
До повстанців долучилися й інші ув’язненні. Останніми кулями вони стріляли один одного, аби знову не опинитись у зашморгу більшовицьких катів.
38 героїв загинули не скорившись. Місця їх поховання сьогодні залишаються невідомими.
Пам'ять про героїв Холодного Яру житиме доти, доки ми пам’ятатимемо!
Якщо смерть – то лише у бою!
9 лютого 1923 року в Лук’янівській в’язниці Києва засуджені до розстрілу отамани Холодного Яру та Чорного лісу, старшини армії УНР, козаки та січові стрільці підняли повстання. Вони захопили зброю і чотири години вели нерівний бій із більшовиками.
До повстанців долучилися й інші ув’язненні. Останніми кулями вони стріляли один одного, аби знову не опинитись у зашморгу більшовицьких катів.
38 героїв загинули не скорившись. Місця їх поховання сьогодні залишаються невідомими.
Пам'ять про героїв Холодного Яру житиме доти, доки ми пам’ятатимемо!
40views