Прикрі кікімероїди вперто хочуть позбавити нас тепла. Навіть попри те, що у будь-якої війни є дві сторони і нині мерзнуть також тисячі жителів болотяних міст. А щодо нас, українців, то маємо те, щотє у нас не відбере ніхто і ніколи - почуття гумору.

Отож, коротенька ІСТОРІЯ ПРО ЖІНОЧЕ ТЕПЛО.

Випало якось мені поспілкуватися з двома фахівцями у галузі енергозбереження. Розповідали мудрі речі, принаймні мудрі для мене, бо я в тому не дуже кумекаю. Дискутували велемудрими термінами, висували концепції, кляли владу. Робили все, що належиться фахівцям.

А наприкінці диспуту дійшли висновку, що найнеобхіднішого і водночас найпростішого способу, аби в хаті тепліше було, ще ніхто не відмінив і не заперечив. На тому й застановилися, вдарили по рухах і в унісон розреготалися.

Я ж, насмілюся сказати, був у повному невіданні і почував себе, як водій гівновоза під час дебатів Едісона з Теслою.

«І що? Що то за спосіб»? – відкрив писок ваш покірний слуга.

«Щоби жінка в тілі була. Бо коли така огрядна ходить сюди-туди по хаті, то створює додаткову енергію, а значить в квартирі тепліше», - майже в унісон відповіли добродії фахівці.

Отакої! І мораль тут надпроста: у нас чоловіки завжди знають справжню ціну жінкам.