Українська
English
#сторія #події
Директорія УНР проти більшовицького популізму: Земельна реформа «на межі».
28 січня 1919 року, коли дим від гармат Громадянської війни застилав українські обрії, Директорія УНР ухвалила документ, що мав стати рятівним колом для молодої держави — Закон про землю. Це була відчайдушна спроба Симона Петлюри та Володимира Винниченка довести селянству, що українська влада може дати їм не менше, ніж обіцяють ленінські декрети. 📑🌾
Битва за серця (і плуги) селян
На той час більшовики вже щосили розмахували своїм «Декретом про землю», заманюючи втомлених війною селян у тенета комунізму. Директорія розуміла: якщо не запропонувати альтернативу, українське село просто «почервоніє».
Ухвалений закон був радикальним навіть за європейськими мірками:
Право власності на землю скасовувалося (вона ставала народним надбанням). 🚫💰
Земля передавалася селянам без викупу.
Встановлювалися жорсткі норми — від 15 до 30 десятин на господарство, щоб не створювати нових «латифундистів».
Соціалізм з українським обличчям чи вимушений крок?
Очільники Директорії самі були соціал-демократами, тому ідея «соціалізації землі» не була для них чужою. Проте вони намагалися зберегти баланс: на відміну від більшовицьких «комбідів», українська влада орієнтувалася на працьовитого господаря-середняка. Трагедія полягала в тому, що закон приймали у Вінниці, поки москва вже готувала наступ на Київ. Втілювати реформу доводилося під звуки канонади, що робило її реалізацію майже неможливою в багатьох регіонах. 🛤️🛡️
Чому історія не терпить умовного способу?
Багато істориків критикували цей закон за надмірний радикалізм, стверджуючи, що він відштовхнув від Директорії великих землевласників та інтелігенцію. З іншого боку, якби влада УНР зволікала, селянство повністю перейшло б на бік ворога ще раніше. Директорія намагалася грати на полі противника, використовуючи його ж зброю — обіцянку справедливості. ⚖️
Урок, який ми вчимо досі
Земельна реформа 1919 року стала символом українських державотворчих пошуків: щирих, амбітних, але часто запізнілих. Вона продемонструвала, що українське питання — це завжди питання соціальне та земельне.
Сьогодні, коли в Україні знову точаться дискусії про ринок землі, варто пам'ятати про 28 січня 1919 року — день, коли українська держава намагалася стати матір'ю для свого селянина, а не просто збирачем податків. 🚜🇺🇦
Директорія УНР проти більшовицького популізму: Земельна реформа «на межі».
28 січня 1919 року, коли дим від гармат Громадянської війни застилав українські обрії, Директорія УНР ухвалила документ, що мав стати рятівним колом для молодої держави — Закон про землю. Це була відчайдушна спроба Симона Петлюри та Володимира Винниченка довести селянству, що українська влада може дати їм не менше, ніж обіцяють ленінські декрети. 📑🌾
Битва за серця (і плуги) селян
На той час більшовики вже щосили розмахували своїм «Декретом про землю», заманюючи втомлених війною селян у тенета комунізму. Директорія розуміла: якщо не запропонувати альтернативу, українське село просто «почервоніє».
Ухвалений закон був радикальним навіть за європейськими мірками:
Право власності на землю скасовувалося (вона ставала народним надбанням). 🚫💰
Земля передавалася селянам без викупу.
Встановлювалися жорсткі норми — від 15 до 30 десятин на господарство, щоб не створювати нових «латифундистів».
Соціалізм з українським обличчям чи вимушений крок?
Очільники Директорії самі були соціал-демократами, тому ідея «соціалізації землі» не була для них чужою. Проте вони намагалися зберегти баланс: на відміну від більшовицьких «комбідів», українська влада орієнтувалася на працьовитого господаря-середняка. Трагедія полягала в тому, що закон приймали у Вінниці, поки москва вже готувала наступ на Київ. Втілювати реформу доводилося під звуки канонади, що робило її реалізацію майже неможливою в багатьох регіонах. 🛤️🛡️
Чому історія не терпить умовного способу?
Багато істориків критикували цей закон за надмірний радикалізм, стверджуючи, що він відштовхнув від Директорії великих землевласників та інтелігенцію. З іншого боку, якби влада УНР зволікала, селянство повністю перейшло б на бік ворога ще раніше. Директорія намагалася грати на полі противника, використовуючи його ж зброю — обіцянку справедливості. ⚖️
Урок, який ми вчимо досі
Земельна реформа 1919 року стала символом українських державотворчих пошуків: щирих, амбітних, але часто запізнілих. Вона продемонструвала, що українське питання — це завжди питання соціальне та земельне.
Сьогодні, коли в Україні знову точаться дискусії про ринок землі, варто пам'ятати про 28 січня 1919 року — день, коли українська держава намагалася стати матір'ю для свого селянина, а не просто збирачем податків. 🚜🇺🇦
#сторія #події
Директорія УНР проти більшовицького популізму: Земельна реформа «на межі».
28 січня 1919 року, коли дим від гармат Громадянської війни застилав українські обрії, Директорія УНР ухвалила документ, що мав стати рятівним колом для молодої держави — Закон про землю. Це була відчайдушна спроба Симона Петлюри та Володимира Винниченка довести селянству, що українська влада може дати їм не менше, ніж обіцяють ленінські декрети. 📑🌾
Битва за серця (і плуги) селян
На той час більшовики вже щосили розмахували своїм «Декретом про землю», заманюючи втомлених війною селян у тенета комунізму. Директорія розуміла: якщо не запропонувати альтернативу, українське село просто «почервоніє».
Ухвалений закон був радикальним навіть за європейськими мірками:
Право власності на землю скасовувалося (вона ставала народним надбанням). 🚫💰
Земля передавалася селянам без викупу.
Встановлювалися жорсткі норми — від 15 до 30 десятин на господарство, щоб не створювати нових «латифундистів».
Соціалізм з українським обличчям чи вимушений крок?
Очільники Директорії самі були соціал-демократами, тому ідея «соціалізації землі» не була для них чужою. Проте вони намагалися зберегти баланс: на відміну від більшовицьких «комбідів», українська влада орієнтувалася на працьовитого господаря-середняка. Трагедія полягала в тому, що закон приймали у Вінниці, поки москва вже готувала наступ на Київ. Втілювати реформу доводилося під звуки канонади, що робило її реалізацію майже неможливою в багатьох регіонах. 🛤️🛡️
Чому історія не терпить умовного способу?
Багато істориків критикували цей закон за надмірний радикалізм, стверджуючи, що він відштовхнув від Директорії великих землевласників та інтелігенцію. З іншого боку, якби влада УНР зволікала, селянство повністю перейшло б на бік ворога ще раніше. Директорія намагалася грати на полі противника, використовуючи його ж зброю — обіцянку справедливості. ⚖️
Урок, який ми вчимо досі
Земельна реформа 1919 року стала символом українських державотворчих пошуків: щирих, амбітних, але часто запізнілих. Вона продемонструвала, що українське питання — це завжди питання соціальне та земельне.
Сьогодні, коли в Україні знову точаться дискусії про ринок землі, варто пам'ятати про 28 січня 1919 року — день, коли українська держава намагалася стати матір'ю для свого селянина, а не просто збирачем податків. 🚜🇺🇦
20views