Українська
English
Вітер виє, хурделиця,
І зима, як мати,
Сповила снігами землю
Та й поклала спати.
Колисає небо зорі
Білими снігами,
Ген заслало видноколи
Срібла килимами.
Закувало в кригу води
І дерева сонні,
Виглядають крізь негоду
Проблиски осоння.
Горобці сховались в стрісі,
Щось тужно шепочуть,
І у полі, і у лісі
Віхоли гуркочуть.
Покотило – повернуло,
Хукнуло снігами,
І вікно за ніч прибрало
Мерзлими квітками.
Тільки й чутно –
Трісне крига,
Сніг впаде лапатий.
Колисає небо зиму,
Як дитину мати.
© Ольга Соколовська
І зима, як мати,
Сповила снігами землю
Та й поклала спати.
Колисає небо зорі
Білими снігами,
Ген заслало видноколи
Срібла килимами.
Закувало в кригу води
І дерева сонні,
Виглядають крізь негоду
Проблиски осоння.
Горобці сховались в стрісі,
Щось тужно шепочуть,
І у полі, і у лісі
Віхоли гуркочуть.
Покотило – повернуло,
Хукнуло снігами,
І вікно за ніч прибрало
Мерзлими квітками.
Тільки й чутно –
Трісне крига,
Сніг впаде лапатий.
Колисає небо зиму,
Як дитину мати.
© Ольга Соколовська
Вітер виє, хурделиця,
І зима, як мати,
Сповила снігами землю
Та й поклала спати.
Колисає небо зорі
Білими снігами,
Ген заслало видноколи
Срібла килимами.
Закувало в кригу води
І дерева сонні,
Виглядають крізь негоду
Проблиски осоння.
Горобці сховались в стрісі,
Щось тужно шепочуть,
І у полі, і у лісі
Віхоли гуркочуть.
Покотило – повернуло,
Хукнуло снігами,
І вікно за ніч прибрало
Мерзлими квітками.
Тільки й чутно –
Трісне крига,
Сніг впаде лапатий.
Колисає небо зиму,
Як дитину мати.
© Ольга Соколовська
43переглядів