Так вже повелося у християнстві, що день смерті треба радісно святкувати. Святкують День Св. Валентина у день його лютої страти 14 лютого, Св. Ніколая у день його смерті 6 грудня, Маланки й Василя в день їх смерті 31 грудня(13 січня) та 1(14) січня відповідно, Св. Тетяни, у день її страти 12(25) січня тощо… Навіть антагоністи християнства та засновники нової релігії більшовики день смерті свого головного провідника-проповідника відразу ж оголосили вихідним днем та відзначали червоною датою у календарі.
Ілліч помер у ніч із 21 на 22 січня, спочатку його поминали 22-го, потім перенесли на 21-е. Нині навіть християни називають його святим, як і іншого кривавого упиря царя Ніколая II, за наказом «святого» Ілліча якого стратили разом із усім його виводком. І не можна сказати, що не заслуговано, своєї кари він гідний, як, втім, і сам Ілліч. Сьогодні обох цих катів називають святими і великомучениками, їх однаково поминають у церквах і комуністи, і ті, кого ті самі комуністи жорстоко переслідували та знищували.
C'est la vie, як кажуть французи. Що поробиш, шизофренія невиліковна. І як виявилось, заразна.

На фото: радянський календар 1927 року та фото ікони у церкві Республіки Комі.