Впустімо в душу Різдво... З віршем Богдана Томенчука * * * Забутої молитви торжество... Іди лісами, доріздвяна прозо... Заносиш в хату дідуха з морозу, Впускаєш в душу Бога і Різдво... Ну скільки вже за часом навздогін? У кого більше зловленого вітру? Береш в коліна писану макітру, І йде по колу древній макогін... Двигтить макітри нещербата креш... Ще дід навчив: то вліво, а то вправо - Аж так, аби заплутався Диявол, Що і для чого у макітрі треш... Земної Діви неземне Дитя Ось-ось і знов народиться в яскині Колядка завтра і молитва нині. Й на всі часи язичницька кутя... Де ж три Царі? В різдвяній гіркоті Лиш чорні зерна, в молоко розтерті, Ти чуєш, Христе, затхлий подих смерті? А нас, рішучих, бачиш при куті? Звізда Твоя засвітить із пітьми. Помолимось.Чи зможем відмолити? Ми будем жити, Христе, будем жити. Бо хто заколядує, як не ми?... Богдан Томенчук #teksty_bt Живопис - Ігор Роп'яник. "Різдво у селі"