Хезешо читаю!:)
З декілька минулих життів тому згадую, коли мені було рочків дванадцять, я дуже затоваришувала з нашою шкільною бібліотекаркою, Оксаною Миколаївною. (Ти диви? Й імʼя досі памʼятаю?)
Й вона формувала моє відношення до літератури!:)
Саме з її подачі я почала читати фантастику!
Й мабуть, фентезі? Якщо фентезі в той час вже існувало?
Ви уявляєте довжину поличок в шкільній бібліотеці?:) Три дні лісом, три дні полем, до обрію, ліворуч, третій намет праворуч!:)
Й книжок у два ряди!:)
Й я їх всі перечитала!!!:)
Начиталася донесхочу!:)
Наступного разу щось на кшалт того дитячого читання мені потрапило до рук, коли я вже була дорослою тітонькою!:)
Й нічогенько так мені зайшли Макс Фрай та Ольга Громико!
Пройшла ще якась кількість часу…
Й вже не до рук?
Взагалі я цілком, моя родина, моя країна потрапили в часи якоїсь жорсткої «фантастики»…
Де я вже навіть не примовляю нескінченно:
- Цього не може бути, тому що не може бути ніколи…
Зʼясовується, може?…
Й щоб втримати зозуленьку на місці, намагаюся хуч як себе відволікати від тієї божевільні, в якій випав час жити…
Читаю аби що…
Коли світло вимкнено, книжки.
Коли світло ще є, пирюся в телефон.
Знаходжу відповідні групи, й як те дитинча занурююсь в якісь майже казки… Щоб дістанціюватися від всього безладу, що оточує…
Ото перед вкладанням спати, між зазиранням до телеграмних новин, летить - не летить?
Звідки летить?
Скільки летить?
Куди саме летить?
Уважно читаю якусь містичну історію про домовиків та ще якусь нечисть?:)
А потім ночером прокидаюся, як в казці?:)
В казці в головної героїні на грудаку щось важке та темне сиділо?:) Заважало дихати та існувати?:)
Домовик!!!
Я ж на спині майже ніколи не сплю?:)
То прокидаюсь й розумію, що по моєму загривкові товчеться щось вгггггодоване таке!:)
Чорне?:)
Очиськами виблискує?:)
Сопе у вухо?:)
Тарахкотить, як генератор біля крамниці?:)
Тю?
Домовик, чи що?:)
Навела різкість в очах!:)
Придивилася уважніше?:)
Чи що!:)
Жодного разу ніякий не домовик!:)
Ооооооонука наша Снігуронька!!!
Писком своїм мені у ніс тиркається!:)
Встановлює мережу родинну!:)
Ви там як?
Цілі?
З декілька минулих життів тому згадую, коли мені було рочків дванадцять, я дуже затоваришувала з нашою шкільною бібліотекаркою, Оксаною Миколаївною. (Ти диви? Й імʼя досі памʼятаю?)
Й вона формувала моє відношення до літератури!:)
Саме з її подачі я почала читати фантастику!
Й мабуть, фентезі? Якщо фентезі в той час вже існувало?
Ви уявляєте довжину поличок в шкільній бібліотеці?:) Три дні лісом, три дні полем, до обрію, ліворуч, третій намет праворуч!:)
Й книжок у два ряди!:)
Й я їх всі перечитала!!!:)
Начиталася донесхочу!:)
Наступного разу щось на кшалт того дитячого читання мені потрапило до рук, коли я вже була дорослою тітонькою!:)
Й нічогенько так мені зайшли Макс Фрай та Ольга Громико!
Пройшла ще якась кількість часу…
Й вже не до рук?
Взагалі я цілком, моя родина, моя країна потрапили в часи якоїсь жорсткої «фантастики»…
Де я вже навіть не примовляю нескінченно:
- Цього не може бути, тому що не може бути ніколи…
Зʼясовується, може?…
Й щоб втримати зозуленьку на місці, намагаюся хуч як себе відволікати від тієї божевільні, в якій випав час жити…
Читаю аби що…
Коли світло вимкнено, книжки.
Коли світло ще є, пирюся в телефон.
Знаходжу відповідні групи, й як те дитинча занурююсь в якісь майже казки… Щоб дістанціюватися від всього безладу, що оточує…
Ото перед вкладанням спати, між зазиранням до телеграмних новин, летить - не летить?
Звідки летить?
Скільки летить?
Куди саме летить?
Уважно читаю якусь містичну історію про домовиків та ще якусь нечисть?:)
А потім ночером прокидаюся, як в казці?:)
В казці в головної героїні на грудаку щось важке та темне сиділо?:) Заважало дихати та існувати?:)
Домовик!!!
Я ж на спині майже ніколи не сплю?:)
То прокидаюсь й розумію, що по моєму загривкові товчеться щось вгггггодоване таке!:)
Чорне?:)
Очиськами виблискує?:)
Сопе у вухо?:)
Тарахкотить, як генератор біля крамниці?:)
Тю?
Домовик, чи що?:)
Навела різкість в очах!:)
Придивилася уважніше?:)
Чи що!:)
Жодного разу ніякий не домовик!:)
Ооооооонука наша Снігуронька!!!
Писком своїм мені у ніс тиркається!:)
Встановлює мережу родинну!:)
Ви там як?
Цілі?
Хезешо читаю!:)
З декілька минулих життів тому згадую, коли мені було рочків дванадцять, я дуже затоваришувала з нашою шкільною бібліотекаркою, Оксаною Миколаївною. (Ти диви? Й імʼя досі памʼятаю?)
Й вона формувала моє відношення до літератури!:)
Саме з її подачі я почала читати фантастику!
Й мабуть, фентезі? Якщо фентезі в той час вже існувало?
Ви уявляєте довжину поличок в шкільній бібліотеці?:) Три дні лісом, три дні полем, до обрію, ліворуч, третій намет праворуч!:)
Й книжок у два ряди!:)
Й я їх всі перечитала!!!:)
Начиталася донесхочу!:)
Наступного разу щось на кшалт того дитячого читання мені потрапило до рук, коли я вже була дорослою тітонькою!:)
Й нічогенько так мені зайшли Макс Фрай та Ольга Громико!
Пройшла ще якась кількість часу…
Й вже не до рук?
Взагалі я цілком, моя родина, моя країна потрапили в часи якоїсь жорсткої «фантастики»…
Де я вже навіть не примовляю нескінченно:
- Цього не може бути, тому що не може бути ніколи…
Зʼясовується, може?…
Й щоб втримати зозуленьку на місці, намагаюся хуч як себе відволікати від тієї божевільні, в якій випав час жити…
Читаю аби що…
Коли світло вимкнено, книжки.
Коли світло ще є, пирюся в телефон.
Знаходжу відповідні групи, й як те дитинча занурююсь в якісь майже казки… Щоб дістанціюватися від всього безладу, що оточує…
Ото перед вкладанням спати, між зазиранням до телеграмних новин, летить - не летить?
Звідки летить?
Скільки летить?
Куди саме летить?
Уважно читаю якусь містичну історію про домовиків та ще якусь нечисть?:)
А потім ночером прокидаюся, як в казці?:)
В казці в головної героїні на грудаку щось важке та темне сиділо?:) Заважало дихати та існувати?:)
Домовик!!!
Я ж на спині майже ніколи не сплю?:)
То прокидаюсь й розумію, що по моєму загривкові товчеться щось вгггггодоване таке!:)
Чорне?:)
Очиськами виблискує?:)
Сопе у вухо?:)
Тарахкотить, як генератор біля крамниці?:)
Тю?
Домовик, чи що?:)
Навела різкість в очах!:)
Придивилася уважніше?:)
Чи що!:)
Жодного разу ніякий не домовик!:)
Ооооооонука наша Снігуронька!!!
Писком своїм мені у ніс тиркається!:)
Встановлює мережу родинну!:)
Ви там як?
Цілі?
101переглядів