Графік сьогодні такий, що за кілька днів встигла нагодувати вечерею синочка, який приїхав з роботи, по видному, з освітленням.

От тільки завтикала хліба придбати? Й повз крамниць же ж сновигала сьогодні?
Ні.
Не згадала!:)

То вже вік?
Чи Альц?
Чи просто мій внутрішній світ забудькуватістю та гальмовитістю так реагує на існування в умовах ввввійни?…

Синочку хліба вистачило на один раз? А день, хуч і темний, та ще ж довгий?
Встигла до планового знеструмлення ще хлібопічку в режимі «тісто» поганяти та в духовку те тісто запхати!

Зараз укублилася під ковдрою на канапі з ліхтариком, книжкою та більшою частиною моєї зграї, та не стільки читаю, скільки вдихую запаморочливий запах хліба!!!
Який розповсюджується з духовки по всій хаті!!!

Лежу, пирюся в ту книжку, про що там пишуть, хезе?:)
Може, як хліб допечеться, я віджеру від нього добрячий та гарячий окраєць, то й засвоєнням сенсу книжки все налаштується?:)