Втопи в сльозах образливі слова,
Віддай їх вітру, хай з собой уносить.
Ні звук, ні кригу більше не злама
Вони, що кинуті в етер в холодну осінь.
А біль нахабно вулицями серця наступа,
Вбиває струменем іще живу тендітну душу.
І довго ще звучатимуть оті слова...
Нестерпніше боліти рани, ти не змушуй.
Ні звук, ні кригу більше не злама
І грати серце не дозволить в протиріччя.
Чомусь Любові ми Говоримо слова,
Образливі - Жбурляємо в обличчя.
Оксана Павлова
# мої вірші
Віддай їх вітру, хай з собой уносить.
Ні звук, ні кригу більше не злама
Вони, що кинуті в етер в холодну осінь.
А біль нахабно вулицями серця наступа,
Вбиває струменем іще живу тендітну душу.
І довго ще звучатимуть оті слова...
Нестерпніше боліти рани, ти не змушуй.
Ні звук, ні кригу більше не злама
І грати серце не дозволить в протиріччя.
Чомусь Любові ми Говоримо слова,
Образливі - Жбурляємо в обличчя.
Оксана Павлова
# мої вірші
Втопи в сльозах образливі слова,
Віддай їх вітру, хай з собой уносить.
Ні звук, ні кригу більше не злама
Вони, що кинуті в етер в холодну осінь.
А біль нахабно вулицями серця наступа,
Вбиває струменем іще живу тендітну душу.
І довго ще звучатимуть оті слова...
Нестерпніше боліти рани, ти не змушуй.
Ні звук, ні кригу більше не злама
І грати серце не дозволить в протиріччя.
Чомусь Любові ми Говоримо слова,
Образливі - Жбурляємо в обличчя.
Оксана Павлова
# мої вірші


567views