У 1938 році британський прем’єр Невілл Чемберлен повернувся з Мюнхена з підписаною угодою. Він тримав її в руках і, щиро усміхаючись, казав людям, що йому вдалося досягти миру. Він вірив, що якщо піти на поступки Гітлеру й дозволити забрати частину Чехословаччини, то війни вдасться уникнути.

Намір був щирий — уникнути кровопролиття.
Але результат виявився катастрофічним.

Після цієї «угоди» Гітлер не зупинився а навпаки, відчув слабкість Європи.
За кілька місяців він захопив решту Чехії.
Потім напав на Польщу.
А через рік Європа опинилася у вирі Другої світової війни.

Головний урок із Чемберлена:
коли даєш диктатору кусок чужої землі – він повернеться за всім тортом.
Поступки не зупиняють агресора — вони його надихають.

І сьогодні, у 2025 році, Трамп робить ту саму помилку ,але з іншими мотивами

На сучасному фото він стоїть у такій самій позі, тримає документ і так само намагається показати людям: «Ось, я домовився про мир».
Але суть повторюється один в один.

Трамп хоче «миру» на умовах агресора — тобто миру, який не припиняє зло, а просто закриває очі на нього.
Він говорить про зупинку підтримки України, про необхідність домовлятися з Путіним, про те, що «всі повинні поступитися».

Тобто він пропонує зробити з Україною те саме, що зробили з Чехословаччиною в 1938 році.

І тут головна небезпека: коли сильні країни тиснуть на жертву війни, а не на нападника — це не мир.
Це повторення історичної наївності, яка вже колись закінчилася світовою катастрофою.

По суті:
Чемберлен помилився, бо думав, що диктатор зупиниться сам.
Трамп робить подібну помилку, але вже не через наївність, а через політичну та особисту вигоду.
У обох випадках «мир на папері» не захищає людей — він лише відкриває шлях для нового насильства.