Ооооотакої…
В новини хуч не заглядай?
Останній раз так нестерпно соромно мені було ще в 2019 році…
Та ні…
2019 не потрапляє навіть…

Таке враження, що мені видралися на загривок, ретельно всілися на шию та, перепрошую, справляють велику потребу прям мені за комірець…
Й воно мені десь аж по голій спиняці тече…Ріденько, горяченько…
А вже смердить як, токапець…

Як те мавпеня, вильожуюся на канапі…

Книжку читаю.
З ліхтариком.
Відкараскуюся від волохатої дупи кішки Жужали, яку вона настирливо мені в фізіомордію пхає!!!
Та ще любителька вкластися до мене на канапу!:)
Отак щоб обовʼязково між моєю обвислою щокою та плечем розташуватися!:)

Терпляче чогось чекаю…

Перемоги?
Часу, коли вже можна ялинку вбрати?
Різдва?
Нового року?
Весни, щоб знов щось сіяти та садити?
Літа, щоб нового врожаю відпробувати?
Квіточками моїми помилуватися?
Коли дурні порозумнішають?

Планового ввімкнення світла чекаю ще.

А ще б до всіх цих приємностей дожити…