Автобус битком, всю дорогу карапуз років 3-4 задає питання а батько відповідає типу: "це трактор, він траву косить, це заправка, тут бі-бі бензин наливають і т.д..."

На питання:

- Чи скоро приїдемо в Житомир?

Вдає, що дивиться вперед, і каже:

-Так, вже близько.

Загалом такий приблизно діалог. І ось, підʼїжджає автобус до залізничного переїзду і зупиняється хвилин так на 10.

Поруч з автобусом гуляють і щипають придорожню траву дві корови, молодий рудий бичок і штук пʼять овець. Дитину цей зоопарк природно зацікавив і він почав чергові розпитування:

-Хто це ? І що вони роблять тут?

Тато відповідає, типу:

-Це корівки, а це овечки, травичку їдять, гуляють.

В автобусі тиша (водій движок заглушив), і всі пасажири мимоволі слухають . І тут бичок за вікном починає прилаштовуватися до однієї з корів, закидає передні ноги до неї на спину і намагається злягатися. Пасажири застигли в очікуванні... Довго чекати не довелося, дзвінкий дитячий голос промовив:

-Тату, а що вони роблять?

Повисла гнітюча тиша, навіть мухи перестали дзижчати і тільки через кілька секунд, почервонілий від загальної уваги тато, зміг видавити:

- Дивляться, чи далеко до Житомира!

Вибух сміху, напевно, було чути і в самому Житомирі!