Українська
English
Трамп сам ще й підігрує Путіну...
– Саме так. І це вже не парадокс, а реальність. Для НАТО це екзистенційний момент: або європейська частина альянсу виробляє власний спосіб протидії, враховуючи зниження американської заангажованості, або залишається залежною, а дехто з членів вже має власні, відмінні від НАТО безпекові інтереси та стосунки з Росією – що ще недавно було майже неможливо уявити. А зараз це реальність.
Щодо європейської військової автономії, "європейської армії" – ці концепції вже давно звучать. Чи прискорять кроки Трампа ці процеси? Європейська армія – наскільки це реально?
– В принципі, це все ще дуже змінна парадигма. Раніше обговорювали збільшення внеску європейців як комплементарного до НАТО, тобто щоб додавати до спільних зусиль. Ця логіка лишається актуальною, але зрозуміло, що суттєвих змін не буде без посилення європейської компоненти. Раніше було важливо робити це разом зі США. Зараз очевидно, що координація потрібна, але Європа має бути готова посилювати власну безпекову автономію – незалежно від дій США. Це екзистенційний момент для Європи, як зазначав президент Франції Макрон.Схвалені рішення на рівні НАТО та ЄС треба впроваджувати. Західні аналітики та військові сходяться на думці, що поточна потужність європейської оборонної промисловості не дозволяє ефективно протистояти Росії. Це ситуація, яка вимагає негайних заходів.
Проблема не тільки у політичній волі лідерів, а й у суспільствах. З огляду на економічну ситуацію, потрібне розуміння того, що безпека вимагає певних жертв. Дискурс про можливий напад Росії має сприйматися як реальність, а не утопія. Якщо війна в Україні завершиться на умовах, вигідних Путіну, це буде лише передишкою перед новою ескалацією. Європа наразі демонструє велику кількість розмов, але дуже мало конкретних кроків, що відповідають рівню загрози. Можна сказати, що нинішня ситуація нагадує міжвоєнний період ХХ століття – від Першої до Другої світової війни.Ви говорите, що ми крокуємо до великої континентальної війни?
– Французи зараз відкрито кажуть, що війна в Європі вже йде. Не треба уявляти, що це тільки Україна, адже це частина Європи. Питання лише в тому, чи пошириться конфлікт на територію союзників і наскільки спрацює стаття 5. Путін посилив невпевненість у цьому. Можливо, новий світовий порядок і європейська система безпеки сформуються лише через серйозне силове протистояння з Росією та її союзниками. Це неприємна, але цілком можлива перспектива.
– Саме так. І це вже не парадокс, а реальність. Для НАТО це екзистенційний момент: або європейська частина альянсу виробляє власний спосіб протидії, враховуючи зниження американської заангажованості, або залишається залежною, а дехто з членів вже має власні, відмінні від НАТО безпекові інтереси та стосунки з Росією – що ще недавно було майже неможливо уявити. А зараз це реальність.
Щодо європейської військової автономії, "європейської армії" – ці концепції вже давно звучать. Чи прискорять кроки Трампа ці процеси? Європейська армія – наскільки це реально?
– В принципі, це все ще дуже змінна парадигма. Раніше обговорювали збільшення внеску європейців як комплементарного до НАТО, тобто щоб додавати до спільних зусиль. Ця логіка лишається актуальною, але зрозуміло, що суттєвих змін не буде без посилення європейської компоненти. Раніше було важливо робити це разом зі США. Зараз очевидно, що координація потрібна, але Європа має бути готова посилювати власну безпекову автономію – незалежно від дій США. Це екзистенційний момент для Європи, як зазначав президент Франції Макрон.Схвалені рішення на рівні НАТО та ЄС треба впроваджувати. Західні аналітики та військові сходяться на думці, що поточна потужність європейської оборонної промисловості не дозволяє ефективно протистояти Росії. Це ситуація, яка вимагає негайних заходів.
Проблема не тільки у політичній волі лідерів, а й у суспільствах. З огляду на економічну ситуацію, потрібне розуміння того, що безпека вимагає певних жертв. Дискурс про можливий напад Росії має сприйматися як реальність, а не утопія. Якщо війна в Україні завершиться на умовах, вигідних Путіну, це буде лише передишкою перед новою ескалацією. Європа наразі демонструє велику кількість розмов, але дуже мало конкретних кроків, що відповідають рівню загрози. Можна сказати, що нинішня ситуація нагадує міжвоєнний період ХХ століття – від Першої до Другої світової війни.Ви говорите, що ми крокуємо до великої континентальної війни?
– Французи зараз відкрито кажуть, що війна в Європі вже йде. Не треба уявляти, що це тільки Україна, адже це частина Європи. Питання лише в тому, чи пошириться конфлікт на територію союзників і наскільки спрацює стаття 5. Путін посилив невпевненість у цьому. Можливо, новий світовий порядок і європейська система безпеки сформуються лише через серйозне силове протистояння з Росією та її союзниками. Це неприємна, але цілком можлива перспектива.
Трамп сам ще й підігрує Путіну...
– Саме так. І це вже не парадокс, а реальність. Для НАТО це екзистенційний момент: або європейська частина альянсу виробляє власний спосіб протидії, враховуючи зниження американської заангажованості, або залишається залежною, а дехто з членів вже має власні, відмінні від НАТО безпекові інтереси та стосунки з Росією – що ще недавно було майже неможливо уявити. А зараз це реальність.
Щодо європейської військової автономії, "європейської армії" – ці концепції вже давно звучать. Чи прискорять кроки Трампа ці процеси? Європейська армія – наскільки це реально?
– В принципі, це все ще дуже змінна парадигма. Раніше обговорювали збільшення внеску європейців як комплементарного до НАТО, тобто щоб додавати до спільних зусиль. Ця логіка лишається актуальною, але зрозуміло, що суттєвих змін не буде без посилення європейської компоненти. Раніше було важливо робити це разом зі США. Зараз очевидно, що координація потрібна, але Європа має бути готова посилювати власну безпекову автономію – незалежно від дій США. Це екзистенційний момент для Європи, як зазначав президент Франції Макрон.Схвалені рішення на рівні НАТО та ЄС треба впроваджувати. Західні аналітики та військові сходяться на думці, що поточна потужність європейської оборонної промисловості не дозволяє ефективно протистояти Росії. Це ситуація, яка вимагає негайних заходів.
Проблема не тільки у політичній волі лідерів, а й у суспільствах. З огляду на економічну ситуацію, потрібне розуміння того, що безпека вимагає певних жертв. Дискурс про можливий напад Росії має сприйматися як реальність, а не утопія. Якщо війна в Україні завершиться на умовах, вигідних Путіну, це буде лише передишкою перед новою ескалацією. Європа наразі демонструє велику кількість розмов, але дуже мало конкретних кроків, що відповідають рівню загрози. Можна сказати, що нинішня ситуація нагадує міжвоєнний період ХХ століття – від Першої до Другої світової війни.Ви говорите, що ми крокуємо до великої континентальної війни?
– Французи зараз відкрито кажуть, що війна в Європі вже йде. Не треба уявляти, що це тільки Україна, адже це частина Європи. Питання лише в тому, чи пошириться конфлікт на територію союзників і наскільки спрацює стаття 5. Путін посилив невпевненість у цьому. Можливо, новий світовий порядок і європейська система безпеки сформуються лише через серйозне силове протистояння з Росією та її союзниками. Це неприємна, але цілком можлива перспектива.
112переглядів