Українська
English
Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу
Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття.
Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця».
Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа.
А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах.
Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу.
Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської.
На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису.
Фото в коментарях.😉
Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття.
Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця».
Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа.
А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах.
Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу.
Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської.
На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису.
Фото в коментарях.😉
Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу
Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття.
Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця».
Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа.
А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах.
Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу.
Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської.
На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису.
Фото в коментарях.😉
6коментарів
871переглядів