Ну шо, ні дня без історій)

Виповзла сьогодні зранку закутана у шарф, бо застуджена, на Нову пошту - останній день зберігання посилки. Заходжу, а там - перформанс.

Якийсь дядько років під піісят оре на дівчину-операторку. Дядько здоровий, червонопикий, нахилився аж за стійку, руками розмахує, дівчина йому намагається щось сказати, але не в змозі пробитися крізь: "я вашу кантору па судам затаскаю, чьто за сєрвіс, за чьто я дєньгі плачю!"

З того, що намагається пояснити дівчина і горлає дядько, я розумію, що йому помилково відправили посилку на інше відділення (а те інше відділення - тупо через дорогу, в них номери на одну цифру відрізняються, одне умовно 117, інше - 118; в мене постійно такі промашки, десь я затуплю, десь той, хто відправляє, недочує).

Дівчина йому намагається це пояснити, каже - ви можете забрати свою посилку там, або оформіть переадресацію, але тоді зможете забрати її вже завтра. Дядько вперся, що він хоче тут і вже. Розмова йде по колу втретє, зрештою дядько видає "чьто із тєбя, тупой куріци, вазьмьош, зові старшего, я с нім разбєрусь". Дівчина прям з полегшенням кличе, як я розумію, старшого по відділенню і йде до мене.

Але ж мені цікаво, чим то всьо закінчиться, тому нащурила вуха, стежу за ситуацією.
Підходить хлопчина, не сильно старший за цю дівчину, каже - я вас слухаю, в чому проблема? Дядько починає йому навалювати те саме, про тупу "сатрудніцу", за що він гроші платить, "дайтє мнє жалобную кнігу", "разбєрісь с етім пабистрєє, я спєшу" (чомусь такі люди зазвичай ще й "ти"кають всім у сфері послуг). Хлопець то всьо слухає з покер-фейсом, і коли дядько нарешті затикає свій фонтан, спокійно каже - вибачте, я вас не розумію, говоріть зі мною українською, будь ласка.

Трясця, мені здалося, що крикуна там на місці інсульт накриє!
Ета шарашкіна кантора єщьо пажалєєт. Он сєчяс аставіт жалабу на гарячєй лініі. Ти, малєнькій хамьониш, от сєгодня бєзработний. Да ваабщє, я сєчяс всьо сніму на відєо, і всєм пакажу, как ущємляют маі канституционниє права. Я імєю права разгаварівать на свайом язикє. Пусть всє знают, что в Кієвє пално фашистав! Чьто, нєчєва атвєтіть?

Хлопець так само спокійно каже - так, ви маєте право говорити тою мовою, якою хочете.

Дядько такий - ага, то єсть, ти прізнайош, что мнє ета гарантіруєт канстітуция! (трясця, от поясніть, чому вся ця пліснява завжди апелює до Конституції? на кожному відео з тцк, на кожному отакому срачі, завжди має бути згадано про конституційні права. чи це якась завчена фраза, яка, як вони думають, має всім показати глибину їхньої обізнаності?)

На що хлопець йому відповідає - безперечно. Але покажіть мені, де в Конституції написано, що всі інші довкола повинні вас розуміти? Ви ж зараз вимагаєте не права говорити російською, а обов'язку від всіх довкола, щоб вони теж її знали. Чому я повинен знати російську? Закон мене до цього не зобов'язує.

Я стою, аж рота відкрила: такий очевидний і простий, але такий крутий аргумент! Дядько підскочив, повернувся до мене зі словами "нєт, ну ви відітє, что здєсь тварітся?! с етім же нада чтота дєлать!"

Треба було бачити його писок, коли я захриплим басом відповіла, що перепрошую, я вас не розумію, українською, будь ласка.

Словом, вилетів недостатньо обізнаний у Конституції крикун з відділення мало не разом із дверима 😄
А я забрала свій пакунок, сказала хлопцю, що він крутий, і оце сиджу і думаю - от як можна нормально і адекватно домовитися з отакими ущємльонними, котрі свято вірять, що всі навколо їм винні? І готові горло тобі перегризти, коли ти кажеш, що не послуговуєшся російською!
Але агресивна в нас саме українізація - не переплутайте.

Anastasia Haridzhuk