Українська
English
А осінь так підкралась не помітно…
Вже стало холодно, дощ стукає в шибки,
Здається, що не було літа…
А у гаю і не співали солов’ї…
Та коли п’ю гарячу каву,
Дивлюся у вікно, то згадую тебе,
В душі таке тепло знов виникає,
Перед собою бачу я твоє лице…
Ту твою посмішку і ясні такі очі,
І голос чую ніжний твій,
До себе тулиш, і шепочеш:
“Ти така рідна, лиш одна є на землі!”
Від цього спомину і туга пропадає,
Хандра осіння та зникає вмить,
Я розумію, що тебе кохаю…
І мені хочеться на світі жить…
Наталія Кульбака
08.10.24
Вже стало холодно, дощ стукає в шибки,
Здається, що не було літа…
А у гаю і не співали солов’ї…
Та коли п’ю гарячу каву,
Дивлюся у вікно, то згадую тебе,
В душі таке тепло знов виникає,
Перед собою бачу я твоє лице…
Ту твою посмішку і ясні такі очі,
І голос чую ніжний твій,
До себе тулиш, і шепочеш:
“Ти така рідна, лиш одна є на землі!”
Від цього спомину і туга пропадає,
Хандра осіння та зникає вмить,
Я розумію, що тебе кохаю…
І мені хочеться на світі жить…
Наталія Кульбака
08.10.24
А осінь так підкралась не помітно…
Вже стало холодно, дощ стукає в шибки,
Здається, що не було літа…
А у гаю і не співали солов’ї…
Та коли п’ю гарячу каву,
Дивлюся у вікно, то згадую тебе,
В душі таке тепло знов виникає,
Перед собою бачу я твоє лице…
Ту твою посмішку і ясні такі очі,
І голос чую ніжний твій,
До себе тулиш, і шепочеш:
“Ти така рідна, лиш одна є на землі!”
Від цього спомину і туга пропадає,
Хандра осіння та зникає вмить,
Я розумію, що тебе кохаю…
І мені хочеться на світі жить…
Наталія Кульбака
08.10.24
128views