Я буду думати про тебе дуже тихо...
Так, щоб всесвіт, ані сном, ні духом...
Я не дозволю доторкатись, ні птахами, ні вітру
Тебе... Крізь тишу й голос мого слуху...

Нехай не знають... Але знає тільки небо...
Хто ночі з рук моїх до себе крадькома...
Хто накриває душу, як ведмежим пледом...
Коли тах хочеться обіймів, хочеться тепла...

Я не стікатиму водою, хай земля не знає...
Нехай ніколи й не дізнаються сніги
Хто дав ім'я цим безіменним зграям,
Хто їх до рук, немов своїх привчив...

Нехай ніхто ніколи... Тільки небо...
Воно ж все знало... Й знає дотепер...
Хто накриває душу, як ведмежим пледом,
Хто у думках так само тихо береже...

— poesiya sofi c
Я буду думати про тебе дуже тихо... Так, щоб всесвіт, ані сном, ні духом... Я не дозволю доторкатись, ні птахами, ні вітру Тебе... Крізь тишу й голос мого слуху... Нехай не знають... Але знає тільки небо... Хто ночі з рук моїх до себе крадькома... Хто накриває душу, як ведмежим пледом... Коли тах хочеться обіймів, хочеться тепла... Я не стікатиму водою, хай земля не знає... Нехай ніколи й не дізнаються сніги Хто дав ім'я цим безіменним зграям, Хто їх до рук, немов своїх привчив... Нехай ніхто ніколи... Тільки небо... Воно ж все знало... Й знає дотепер... Хто накриває душу, як ведмежим пледом, Хто у думках так само тихо береже... — poesiya sofi c
Love
1
1коментарів 93переглядів