Рідко хто наважиться легко взяти і викрити свої думки.Навряд чи багатьом можна розповідати про те, що насправді думаєш.Про те, що мрієш щоночі, прр кого пам'ятаєш щохвилини, і про кого давно забула.Рідко хтось дозволяє іншим побачити, які думки живуть у його голові.Ми боїмося бути засудженими власною правдою або розповісти комусь про таємниці, які ми зберігали роками.Ми рідко говоримо про те, що любимо, тому що боїмося бути відмовленим.Ми рідко говоримо про ненависть, тому що боїмося осуду та думки інших.
Ми рідко говоримо про щось дійсно важливе... одні не розуміють, інші не пробачать, треті відвернуться від тебе.
Так і живемо, боячись бути відкритими і щирими...але жаль.
Ми рідко говоримо про щось дійсно важливе... одні не розуміють, інші не пробачать, треті відвернуться від тебе.
Так і живемо, боячись бути відкритими і щирими...але жаль.
Рідко хто наважиться легко взяти і викрити свої думки.Навряд чи багатьом можна розповідати про те, що насправді думаєш.Про те, що мрієш щоночі, прр кого пам'ятаєш щохвилини, і про кого давно забула.Рідко хтось дозволяє іншим побачити, які думки живуть у його голові.Ми боїмося бути засудженими власною правдою або розповісти комусь про таємниці, які ми зберігали роками.Ми рідко говоримо про те, що любимо, тому що боїмося бути відмовленим.Ми рідко говоримо про ненависть, тому що боїмося осуду та думки інших.
Ми рідко говоримо про щось дійсно важливе... одні не розуміють, інші не пробачать, треті відвернуться від тебе.
Так і живемо, боячись бути відкритими і щирими...але жаль.

270views