Осінь. Довгі дощі, тумани,
На асфальті вода і бруд.
Одинокі гіганти-крани
Не цікавлять промоклий люд.
Тільки джаз в ресторані гримне,
І кривлюсь я, гидую і п'ю.
Баба-осінь ридає нестримно
У спустошену душу мою.

(Василь Симоненко)

Осінь. Довгі дощі, тумани, На асфальті вода і бруд. Одинокі гіганти-крани Не цікавлять промоклий люд. Тільки джаз в ресторані гримне, І кривлюсь я, гидую і п'ю. Баба-осінь ридає нестримно У спустошену душу мою. (Василь Симоненко)
Like
1
121переглядів