4views
Language
Українська
English
-
-
Той лютий врізався у пам’ять, як причастя,
Він став стіною, що не перейти.
Ми думали, що завтра — це про щастя,
А виявилось — спалені мости.
Ще вчора ми сварились по дрібницях
І скаржились на втому чи дощі.
А потім — вибух. Спокій лише сниться.
Світ обвалився в кожного в душі.
Застигли плани, згорнуті в блокнотах,
Завмерли недописані листи.
Ми мусили в задимлених окопах
Себе по крихтах наново звести.
Тепер ми — інші. Нас не розламати.
Ми загартовані у битвах і сльозах.
Навчились вірити, терпіти і чекати,
Ховати страх у втомлених очах.
Гортаєм пам'ять, мов старі альбоми,
Сумуємо за тим далеким днем.
Де рідні всі були живі й здорові,
Де серце ще не спалене вогнем.
Тим днем останнім, що перед війною,
Де тиша вранці мала кави смак.
Де ми не знали вибухів і болю,
Де ми були щасливі просто так...
© Copyright: Ольга СоколовськаТой лютий врізався у пам’ять, як причастя, Він став стіною, що не перейти. Ми думали, що завтра — це про щастя, А виявилось — спалені мости. Ще вчора ми сварились по дрібницях І скаржились на втому чи дощі. А потім — вибух. Спокій лише сниться. Світ обвалився в кожного в душі. Застигли плани, згорнуті в блокнотах, Завмерли недописані листи. Ми мусили в задимлених окопах Себе по крихтах наново звести. Тепер ми — інші. Нас не розламати. Ми загартовані у битвах і сльозах. Навчились вірити, терпіти і чекати, Ховати страх у втомлених очах. Гортаєм пам'ять, мов старі альбоми, Сумуємо за тим далеким днем. Де рідні всі були живі й здорові, Де серце ще не спалене вогнем. Тим днем останнім, що перед війною, Де тиша вранці мала кави смак. Де ми не знали вибухів і болю, Де ми були щасливі просто так... © Copyright: Ольга Соколовська
20views
More Posts