❗1680✅✅✅ ✔️ Доставка 1-2 дні ✅ ✔️Замовляйте НП по передоплаті 💯 та сплачуйте після примірки✅ ✔️Не забудьте підписатися на мене, щоб не пропустити новинки сезону ✅ ▫️Новинка в наявності▫️ Та Код 11480 чорні Код 11481 червоні Код 11482 бежеві Трендові босоніжки Матеріал: еколак Устілка: штучний шкіряний підклад Фіксуються ремінцем На середню в об'ємі ніжку Зручний підбор: 10 см Виробництво - Європа 35= 23 см 36= 23,5 см 37= 24 см 38= 24,5 см 39= 25,5 см 40= 26 см 41= 26,5 см 🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅

#історія #постаті Владика морів та повітря: Як киянин Дмитро Григорович створив перший у світі гідролітак ✈️🌊 6 лютого 1883 року в Києві народився Дмитро Григорович — людина, яка довела, що для зльоту літаку не обов'язково потрібен бетон чи трава, якщо під крилом є безкрає море. Поки авіація лише робила перші невпевнені кроки, цей випускник Київської політехніки вже бачив майбутнє у поєднанні літака та човна. 🛠️ Його зірковий час настав у 1913 році. Григорович розробив модель М-1 — перший у світі літаючий човен. До цього конструктори просто прилаштовували незграбні поплавці до звичайних літаків, але Дмитро створив цілісний морський організм. Його апарат мав аеродинамічний корпус, який дозволяв впевнено триматися на хвилях і легко відриватися від води. Це був справжній технологічний прорив, який зацікавив флоти всього світу. ⚓ Справжньою легендою стала його модель М-5. Це був настільки вдалий гідролітак, що він залишався на озброєнні понад десять років — неймовірний термін для епохи, де авіаційні технології застарівали щомісяця. Григорович не просто будував машини, він створював нову тактику ведення бою на морі. Його літаки могли проводити розвідку, коригувати вогонь лінкорів та навіть атакувати підводні човни. 🚤💨 Проте доля генія в умовах радянської окупації була трагічною. У 1928 році його заарештували за сфабрикованою справою «Промпартії». Замість того, щоб вільно творити, Григорович опинився в одному з перших авіаційних «шарашок» — тюремному конструкторському бюро. Там, під наглядом чекістів, він разом із Миколою Полікарповим створив винищувач І-5. Згодом його звільнили, але здоров’я та дух були підірвані репресивною системою, яка вміла лише експлуатувати талант, але не цінувати його. ⛓️ Дмитро Григорович залишається одним із найвидатніших авіаконструкторів XX століття. Його ідеї лягли в основу сучасної морської авіації, а київська школа інженерії, яку він представляв, ще раз підтвердила свій статус світового інтелектуального центру. Сьогодні кожен літаючий човен у світі несе в собі часточку ДНК того самого першого київського «М-1». 🌍

#історія #факт Капіталізм у коробці: Як «Монополія» підкорила світ під час Великої депресії 🎲 6 лютого 1935 року компанія Parker Brothers розпочала продаж гри, яка згодом стане причиною мільйонів сімейних сварок та тисяч перекинутих столів по всьому світу. «Монополія» з’явилася саме тоді, коли люди найбільше потребували грошей, хоча б паперових. 💸 Історія гри оповита міфами не менше, ніж успіх справжнього олігарха. Офіційна версія Parker Brothers роками стверджувала, що гру винайшов безробітний інженер Чарльз Дарроу, який у розпал кризи мріяв про багате життя в Атлантик-Сіті. Дарроу став першим в історії ігровим дизайнером-мільйонером, але є одне «але». 🧐 Насправді за 30 років до цього, у 1903 році, американка Елізабет Мегі запатентувала «Гру землевласника» (The Landlord's Game). Вона була палкою противницею монополій і хотіла наочно показати, як великі власники землі визискують бідних орендарів. Мегі створила два набори правил: один — де всі вигравали, коли створювалося суспільне багатство, і другий — де треба було збанкрутувати суперників. Вгадайте, який варіант став популярним? 🤷‍♂️ Правда в тому, що людині набагато цікавіше відчути себе жорстоким магнатом, ніж будувати справедливе суспільство, навіть на картоні. Дарроу просто «позичив» концепцію, додав фігурки та яскраві назви вулиць, і продав її корпорації. Коли Parker Brothers зрозуміли, що ідея їм не належить, вони викупили патент у Мегі за мізерні 500 доларів, пообіцявши випускати її оригінальну гру. Звісно, про обіцянку швидко забули. 📉 Під час Другої світової війни «Монополія» навіть стала інструментом британської розвідки. У коробки з грою, які Червоний Хрест надсилав військовополоненим у нацистську Німеччину, ховали справжні гроші, карти місцевості на шовку та компаси. Німці не підозрювали нічого, бо вважали, що настільна гра — це просто спосіб вбити нудьгу. 🕵️‍♂️ Сьогодні «Монополія» видана 47 мовами у понад 100 країнах. І хоча вона вчить нас купувати залізницю та готелі, головний урок гри залишається незмінним: справжня перемога — це коли після фінального підрахунку грошей ви все ще розмовляєте зі своїми друзями. 🤝

#історія #факт ОСТАННЯ МЕЖА КАПІТАНА РОСТРОНА: ЛЮДИНА, ЩО ВИПЕРЕДИЛА СМЕРТЬ «ТИТАНІКА». Ніч на 15 квітня 1912 року була настільки тихою та дзеркальною, що океан здавався не водою, а застиглою нафтою. Капітан Артур Рострон, командир пасажирського лайнера «Карпатія», що прямував із Нью-Йорка до Фіуме, мирно спав у своїй каюті. О 00:35 світ навколо нього змінився назавжди: радист увірвався з новиною про сигнал SOS від непотоплюваного гіганта «Титаніка». Те, що відбулося далі, увійде в історію як приклад професіоналізму, що межує з героїзмом. Рострон не просто наказав змінити курс. Він зробив неможливе. Знаючи, що його судно здатне розвинути максимум 14 вузлів, капітан наказав відключити опалення та гарячу воду в каютах, спрямувавши всю енергію пари в машини. «Карпатія» здригалася, розвинувши неймовірні 17,5 вузлів, буквально летячи крізь ніч. 🚢 Рострон розумів ризик: він вів корабель на повній швидкості крізь те саме поле айсбергів, яке щойно розірвало борт «Титаніка». Він виставив додаткових спостерігачів, але не збавив ходу ні на секунду. Одночасно з цим на борту розгорнулася масштабна логістична операція: готували гарячі напої, ковдри, перетворювали салони на лазарети та встановлювали підйомні механізми для врятованих. Коли «Карпатія» нарешті досягла координат, на місці величного лайнера була лише темна порожнеча та поодинокі рятувальні човни. Холоднокровність Рострона під час підйому на борт 712 знесилених людей стала легендарною. Він особисто контролював кожен крок, зберігаючи спокій у хаосі людського горя. Скромний капітан, який пізніше отримав Золоту медаль Конгресу та лицарство від короля, ніколи не вважав себе героєм. Він казав, що його рукою «керувала інша Сила». Проте саме його приватне рішення — ризикнути власним кораблем заради примарного шансу врятувати інших — стало тим світлом, що прорізало найтемнішу ніч в історії мореплавства. 🌊✨

#історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜

#історія #постаті Людвіг Ергард: Професор, який нагодував Німеччину сигарами та свободою. Якщо ви чуєте термін «Німецьке економічне диво», знайте — у цього дива є конкретне ім’я, прізвище та незмінний атрибут у вигляді товстої сигари. 4 лютого 1897 року народився Людвіг Ергард, людина, яка довела: щоб підняти країну з попелу, не потрібні жорсткі накази, а потрібна свобода підприємництва. 🇩🇪📈 Реформа всупереч усім Після 1945 року Німеччина лежала в руїнах. Люди голодували, процвітав чорний ринок, а гроші (рейхсмарки) перетворилися на фантики. Окупаційна влада союзників намагалася регулювати кожну буханку хліба. Але Ергард, ставши директором управління економіки, пішов на ризик. У неділю (коли всі чиновники відпочивали) у червні 1948 року він оголосив про введення нової валюти — німецької марки — і одночасно скасував державний контроль над цінами. Коли американський генерал Клей запитав його: «Як ви посміли змінити мої розпорядження?», Ергард спокійно відповів: «Пане генерале, я їх не змінив, я їх скасував». 🚬🔥 Соціальне ринкове господарство Його формула була простою: «Добробут для всіх». Він вірив, що держава не повинна керувати бізнесом, а має лише створювати чесні правила гри. Результат приголомшив світ: товари миттєво з'явилися на полицях, інфляція зупинилася, а Німеччина за лічені роки перетворилася з руїни на провідну економіку світу. 🏗️✨ Канцлер-оптиміст Згодом Ергард став другим канцлером ФРН. Він не був типовим політиком-популістом. Він був професором-практиком, який обожнював статистику і якісний тютюн. Навіть коли його критикували, він відповідав економічним зростанням. Його успіх став найкращим щепленням від комунізму для Західної Німеччини. 📉➡️🚀 Для сучасної України досвід Ергарда — це настільна книга. Він показав, що навіть після тотальної війни країна може стати заможною, якщо дати людям можливість працювати на себе, а не на бюрократичний апарат.

#історія #постаті Григорій Беклемішев: Архітектор українського піанізму та «ворог» академічної нудьги. Якщо ви сьогодні насолоджуєтеся майстерністю українських піаністів, знайте: фундамент цієї школи 4 лютого 1881 року почав закладатися разом із народженням Григорія Беклемішева. Це була людина, яка не просто натискала на клавіші, а створювала інтелектуальний контекст для української музики у буремні часи початку XX століття. 🎹🎼 Від учня легенд до вчителя майстрів Беклемішев пройшов солідну школу в консерваторії під керівництвом Ферруччо Бузоні — одного з найвидатніших піаністів світу. Проте його серце і кар’єра належали Києву. Приїхавши сюди в 1913 році, він став одним із перших професорів новоствореної Київської консерваторії. Григорій Миколайович не просто вчив техніці гри; він виховував митців, які мали розуміти філософію кожного звуку. 🎓✨ Битва за українську культуру В часи Української Народної Республіки та короткого періоду «українізації» 1920-х, Беклемішев активно працював над розбудовою національної музичної освіти. Він був одним із тих, хто доводив: українська культура — це не лише народні пісні (хоч він їх щиро шанував), а й висока академічна класика європейського рівня. 🏛️🇺🇦 Його репертуар був феноменальним. Беклемішев був чи не першим в Україні, хто почав виконувати цикли всіх сонат Бетховена чи творів Ліста, перетворюючи кожний концерт на лекцію-подію. Трагедія та спадок Доля митця в радянській системі була непростою. У 1930-х роках, коли почалися репресії проти української інтелігенції, Беклемішев, як і багато його колег, перебував під постійним тиском. Його звинувачували в «академізмі» та відірваності від пролетаріату. Проте його авторитет був настільки високим, що навіть радянська влада не наважилася повністю стерти його ім'я. ⛓️🎹 Беклемішев помер у 1935 році, залишивши після себе плеяду учнів, які рознесли славу київської фортепіанної школи по всьому світу. Він навчив нас головному: музика — це не розвага, а спосіб зберегти гідність і культуру навіть тоді, коли світ навколо руйнується.

#історія #події 1789: Президент, якого не довелося вмовляти (але довелося просити). ​Сьогоднішній політичний ландшафт — це зазвичай змагання компроматів, дебати на межі істерики та підрахунок голосів з точністю до десятих відсотка. Проте 4 лютого 1789 року все було інакше. Того дня колегія виборців США вперше в історії обрала президента. І зробила це настільки одностайно, що сучасним диктаторам, які малюють собі 90%, варто було б повчитися справжнього авторитету. 🎩 ​Вашингтон: Людина, яка хотіла на пенсію ​Джордж Вашингтон не був кандидатом у сучасному розумінні. Він не їздив штатами з обіцянками «гречки» чи зниження податків. Навпаки, після завершення Війни за незалежність він щиро мріяв про спокійне життя у своєму маєтку Маунт-Вернон, вирощування пшениці та споглядання краєвидів Потомаку. 🏡 Проте молода республіка, яка щойно «виставила за двері» британську монархію, перебувала в стані легкого хаосу під дією неефективних Статей Конфедерації. Потрібен був не просто адміністратор, а символ. Людина, яка могла б утримати тринадцять штатів від того, щоб вони не пересварилися в першу ж п'ятницю. 🤝 ​Результат, який неможливо повторити ​Кожен із 69 виборців, що брали участь у голосуванні, віддав один зі своїх двох голосів за Вашингтона. Це був перший і останній випадок в історії США, коли президента обрали 100% голосів виборців. Друге місце посів Джон Адамс, який, згідно з тодішніми правилами, автоматично став віцепрезидентом (що він згодом назвав «найнікчемнішою посадою, яку коли-небудь вигадував людський розум»). 🥈 ​Чому це важливо? ​Вашингтон розумів, що кожен його крок — це прецедент. Він міг би вимагати титулу «Ваша Світлість» або «Його Високість», як того хотіли деякі сенатори, але обрав скромне «Містер Президент». Він міг би правити довічно, але пішов після двох термінів, заклавши фундамент демократичної передачі влади. 🗳️ ​Його обрання 4 лютого стало моментом, коли американський експеримент перестав бути просто текстом на папері й став живою державою. Іронія долі полягає в тому, що людина, яка найменше прагнула влади, виявилася єдиною, кому цю владу можна було довірити без застережень. Як бачимо, за останні два століття дефіцит таких постатей лише зріс. 🤔

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем заявив, що для перелому у війні Україні потрібно надати ракети Tomahawk, та звернувся до Трампа з проханням почати процес передачі цих ракет На тлі останнього обстрілу він назвав очевидним те, що "тиск, який ми чинимо на путіна, щоб змусити його сісти за стіл переговорів і припинити масовані атаки проти України, не працює". "Найближчими днями та тижнями ми маємо посилювати тиск на путіна. Будь-які переговори, які виглядатимуть як надмірна винагорода за агресію, запустять ланцюг катастроф у всьому світі", – написав Грем. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #факт НІКОЛАС ВІНТОН: ТИХА ОПЕРАЦІЯ «КІНДЕРТРАНСПОРТ» Прага, весна 1939 року. На пероні вокзалу панує задушлива суміш відчаю та надії. Молодий британський фінансовий маклер Ніколас Вінтон, замість запланованої відпустки на гірськолижному курорті, стоїть посеред натовпу, стискаючи в руках списки з іменами дітей. Він розуміє те, чого багато хто ще боїться визнати: тінь свастики вже накрила Європу, і часу на порятунок майже не залишилося. Вінтон не був дипломатом чи політиком. Він був людиною, яка просто не змогла відвести погляд. Протягом кількох місяців він розгорнув масштабну, але майже непомітну операцію прямо зі свого готельного номера в Празі. Його «офісом» став стіл, завалений фотокартками дітей та проханнями батьків. Ніколас підробляв дозволи на в’їзд, переконував британське МВС, шукав прийомні родини та збирав кошти на заставу за кожну дитину. 🚂 Вісім потягів встигли залишити вокзал, вивозячи 669 дітей у безпеку. Дев’ятий потяг — найбільший — мав вирушити 1 вересня 1939 року. Він не поїхав нікуди. Почалася війна, і майже всі діти з того списку згодом загинули в таборах. Це стало особистою раною Вінтона, про яку він мовчав пів століття. Після війни Ніколас повернувся до звичайного життя, заховавши старий альбом із фотографіями врятованих дітей та адресами їхніх нових сімей на горищі. Навіть його дружина Гретта не знала про цей подвиг, поки випадково не знайшла документи через п'ятдесят років. Він не вважав себе героєм; він просто зробив те, що вважав за потрібне, коли світ навколо божеволів. Ця тиха відвага звичайної людини стала доказом того, що навіть одна воля здатна протистояти механізму знищення, даруючи майбутнє цілим поколінням. 🕯️📜