🇺🇦🤸‍♀️4 медалі (1🥇, 1🥈, 2🥉) — такий здобуток юнацької збірної України зі спортивної аеробіки на чемпіонаті світу серед юніорів та юнаків у місті Гянджа (Азербайджан)🇦🇿: 🥇«Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи). 🥈«Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс). 🥉«Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»). Збірна України посіла 🥈друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте — серед юніорів. 👏Вітаємо спортсменів та тренерів! #will2win #неолімпійськийспорт #міжнароднізмагання #спортивнааеробіка #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Нагороди здобули: «Золото»: Поліна Межевич, Ганна Базунова, Діана Коршун, Марія Федосенко, Анастасія Чигирик (групи). «Срібло»: Тіунова Ріммель, Машай Ксенія, Кравцова Дар’я, Межевич Поліна, Коршун Діана, Федосенко Марія, Герасимова Аріна, Чигирик Анастасія (аероденс). «Бронза»: Ганна Базунова (індивідуальні вправи, жінки); РіммельТіунова, Ксенія Машай, Дар’я Кравцова («трійки»). Збірна України посіла друге місце у командному заліку серед юнаків U15 і п'яте – серед юніорів.Нагадаємо, Україна увійшла до топ-10 загального медального заліку Європейського юнацького олімпійського фестивалю, посівши 10-е місце. У доробку української команди: 5 золотих, 8 срібних та 10 бронзових медалей. Це – другий найуспішніший виступ України за всю історію участі у Фестивалях, починаючи з 1993 року! Більше медалей «синьо-жовта» команда здобувала лише у 2019 році – тоді було 25 нагород. Найуспішнішим видом спорту стало дзюдо – наші спортсмени здобули шість медалей, зокрема й бронзу в змішаному командному турнірі в заключний змагальний день. Окрім дзюдо, нагороди для України завойовували представники таких видів спорту, як плавання (2 золота, 2 срібла та «бронза»), легка атлетика («золото», «срібло» та 2 бронзи), тхеквондо (2 срібла та «бронза»), кульова стрільба («срібло» та «бронза»), спортивна гімнастика («срібло» та «бронза») та настільний теніс (бронза).

#дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.

#дати Сьогодні, 30 жовтня, ми відзначаємо 200 років від дня народження видатного українського художника і педагога — Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). 🎨 🌟 Майстер, що зростив геніїв Дмитро Безперчий — це постать, яка поєднує в собі блискучий талант живописця і жертовну відданість педагогічній справі. Народившись у сім'ї кріпаків, він завдяки таланту та щасливому випадку отримав волю і зміг навчатися в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Його наставником став сам Карл Брюллов, учень якого Безперчий вважався одним із найобдарованіших. У стінах Академії він отримав звання «вільного художника» історичного та портретного живопису. Тут він міг зустрічатися і з Тарасом Шевченком, який також навчався у Брюллова. 🖼️ Художник ілюстрацій та побутових сцен Творчий доробок Безперчого охоплює академічно досконалі портрети, пейзажі, релігійний живопис, але особливе місце займають ілюстрації та жанрові сценки. Він був одним із перших українських митців, хто звернувся до зображення сільського життя. Його роботи, як-от «Сватання на Гончарівці» (за п'єсою Квітки-Основ'яненка), стали важливим внеском у розвиток національного мистецтва. Варто зазначити, що він був першим ілюстратором повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Згодом він багато працював аквареллю, віддаючи перевагу її світлим і прозорим тонам. 👨‍🏫 Наставник на п'ятдесят років Проте сам Дмитро Іванович найбільше цінував не свої картини, а свою педагогічну місію. Повернувшись до України, він майже 50 років присвятив викладанню малювання — спочатку в Ніжинському ліцеї, а потім, з 1850 року, у середніх школах Харкова. Його заслуга перед українським та світовим мистецтвом неоціненна, адже саме він розгледів і допоміг сформувати основи для подальшого розвитку цілої плеяди видатних художників, серед яких: * Сергій Васильківський * Генріх Семирадський * Петро Левченко * Михайло Ткаченко Як згадував Генріх Семирадський, принципи, які йому дав Дмитро Безперчий, «робили можливим одночасно розвиток уяви й техніки, і вимагали паралельної вправи в рисункові, в малюванні та в композиції». Дмитро Безперчий прожив довге життя, віддане мистецтву і наставництву. Його творчість та педагогічна спадщина є нагадуванням про те, як важливий внесок може зробити одна людина у розвиток багатьох талантів.

🇺🇦🥋💪Національна збірна України з Таеквон-До на чемпіонаті світу відзначилася найбільшою кількістю медалей за останні 19 років! На світовій першості у хорватському місті Пореч🇭🇷 наші спортсмени вибороли 28 нагород (🥇6,🥈12,🥉10) у трьох вікових категоріях (юнаки, юніори, дорослі). 🏆 Збірна команда України серед юнаків здобула 14 нагород (🥇4,🥈6,🥉4) та стала першою у загальнокомандному заліку. Збірна команда України серед юніорів виборола 13 нагород (🥇2,🥈6,🥉5). 💪 Поліна Крисевич стала абсолютною чемпіонкою світу з Таеквон-До-2025, виборовши🥇золоту медаль за програмою «Формальні вправи» та🥈срібну медаль у спарингу в особистому заліку. У змаганнях серед дорослих 🥉бронзовим призером чемпіонату світу став Роман Ступенко (спаринг, 75 кг). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Всесвітній день боротьби з інсультом 29 жовтня – ми відзначаємо Всесвітній день боротьби з інсультом (World Stroke Day). Інсульт є одним з найпоширеніших захворювань у всьому світі, зокрема, у нашій країні. Цей стан займає 2 місце серед найтяжчих захворювань України. Що таке інсульт і чому ми приділяємо йому таку увагу? Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу, через раптове припинення кровопостачання мозку. Наслідком захворювання може бути інвалідність, яка змінює якість життя та праці людини. Це дуже актуальна проблема у нашій країні і вона займає одне з найважливіших місць у медицині. Як виникла ідея відзначати Всесвітній день боротьби з інсультом? У 2004 році Всесвітня організація охорони здоров’я порушила серйозне питання про таку глобальну проблему, як інсульт. А 2006 рік відзначається, як перший рік заснування Всесвітнього дня боротьби з інсультом. Для чого це було здійснено? Щоб люди з різних куточків світу порушували питання, відповіді на які допомагають зрозуміти причину виникнення, заходи боротьби та наслідки інсульту. Кожного року, цього дня у лікарнях, школах, підприємствах та в офісах проводяться конференції, симпозіуми, виступи, опитування та інше. Це відбувається для того, щоб розповсюдити відповідну інформацію, щоб люди мали достатньо знань та навичок для боротьби з тяжким захворюванням та запобіганню його. Термін «інсульт» має латинське походження і перекладається, як «удар». 460 років до н.е. Гіппократ вперше описав такий симптом, як «втрата свідомості», що є наслідком захворювання головного мозку. І це вважається першою згадкою про інсульт. Часті Питання та відповіді про Всесвітній день боротьби з інсультом Які головні прояви інсульту? Клініка інсульту: людина не може посміхнутися, якщо її попросити (куточки губ опускаються); вимова нерозбірлива, неякісна та плутана (людина не відповість на запитання); якщо попросити підняти кінцівку, хворий не зможе підняти, бо буде слабкість, оніміння у руці; інколи, інсульт може проявитися інтенсивним головним болем. Як запобігти інсульту? Це дуже просто, якщо дотримуватися здорового способу життя. Найефективніша профілактика: – Фізичні вправи, які правильно підібрані під вашу конституцію тіла. – Контрастний душ для зміцнення судин. – Правильне та здорове харчування. – Виключення куріння та алкоголю. – Уникання стресів та негативних емоцій. Які основні хвороби можуть призвести до інсульту? Це артеріальна гіпертензія, миготлива аритмія, цукровий діабет, аневризми та інше. Звісно, якщо вести пасивний та нездоровий образ життя, палити та вживати алкоголь – можна отримати інсульт, не зважаючи на вік та стать. Чому важлива ця подія? Незалежно від того, ким ви працюєте, що ви робите у своєму житті – ви повинні вміти надавати першу медичну допомогу. Адже, ми не знаємо, що може трапитися з нами, нашими друзями та близькими. Якщо ви зіткнулися з такою проблемою, як «інсульт», то завдяки цьому дню – ви можете дізнатися і розповісти іншим, як боротися і упереджувати цю хворобу. Бо не тільки медична допомога потрібна, але й психологічна. Ця хвороба «вбиває» головний мозок, та змінює емоційний стан, відношення до втрачених функцій. Неважливо, скільки вам років, якої ви статі, яка у вас генетика чи професія, «інсульт» молодшає кожного року. Тому, Всесвітня організація охорони здоров’я попіклувалася про наші вміння та знання, призначивши 29 жовтня Днем боротьби з інсультом.

Вправи на кожен день,щоб не боліла спина 😁 https://t.me/Ukraineaboveallelse

Наш мозок — це як оркестр, у якому кожен інструмент має свою партію. Ліва півкуля любить порядок, логіку, слова й цифри. Права — творча, емоційна, мислить образами та інтуїтивно відчуває світ. І щоб «музика» нашого мислення звучала гармонійно, між ними має бути міцний зв’язок — міжпівкульна взаємодія. 🔗 Що об’єднує півкулі? Їх поєднує «мозолисте тіло» — головний міст, яким постійно рухаються мільйони сигналів. Саме завдяки йому ми можемо одночасно мислити логічно і творчо, говорити й уявляти, аналізувати і відчувати. Цей «міст» активно формується у дитинстві — приблизно до 7–8 років. Якщо в цей період розвиток іде повільно - дитині може бути складно навчатися, контролювати емоції чи координувати рухи. 👩‍🏫 Ліва півкуля — наш логік і аналітик: • відповідає за мову, письмо, читання; • мислить послідовно, крок за кроком; • запам’ятовує факти й правила; • керує правою стороною тіла. 🎨 Права півкуля — наш творець і мрійник: • відповідає за уяву, творчість, музику й інтуїцію; • допомагає відчувати емоції, розуміти міміку та інтонацію; • орієнтується у просторі, розпізнає метафори й гумор; • керує лівою стороною тіла. 🚩 Як зрозуміти, що зв’язок між півкулями слабкий: • дитина незграбна, має труднощі з координацією; • після 6–7 років продовжує писати «дзеркально»; • важко запам’ятовує послідовності або має труднощі при переказі тексту; • говорить невиразно, ковтає слова; • емоційно нестабільна: різкі зміни настрою, спалахи гніву чи сльози через дрібниці. 😥 ✨ Що допомагає налагодити “дружбу” між півкулями: рухливі ігри, танці, малювання, музика, вправи на координацію, логічні завдання, творчі ігри. Бо гармонійна робота мозку — це ключ до розвитку мислення, емоцій і впевненості дитини 💛 #нейропсихологія #розвитокмозку #діти #розвитокдітей #міжпівкульнавзаємодія #виховання #психологдлябатьків #навчаннязрадістю #раннійрозвиток #раннійрозвитокдитини

Після вправи плечі вже не болітимуть 😂😂😂 https://t.me/Ukraineaboveallelse

ВПРАВИ НА КОЛОДІ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news