Підсилюють силовий блок, значить вже очікують на бунти! 😂 ISW проаналізував проєкт федерального бюджету рф. У 2026 році: • Зменшення оборонних видатків • Скорочення соцвиплат військовим • Різке підвищення фінансування пропаганди. Оборонні видатки: •Частка зменшиться з 41% до 38% •На “нацоборону”: $155 млрд проти $162 млрд у 2025 •Силові структури: зростання до $47 млрд. Урізання соцгарантій: •Компенсації загиблим: з $840 млн до $698 млн •Фонд “Захисників”: з $418 млн до $167 млн (удвічі). Скорочення “воєнних” витрат на $2,4 млрд. Різке зростання пропаганди. Фінансування держтелебачення: •2026 рік: $1,28 млрд •Це у півтора рази більше, ніж у 2025. Повернення до традиційних методів пропаганди.

Ця гра не коштує нічого, якщо не виграти Азербайджан: Ребров – про перемогу України над Ісландією 🗣️ Головний тренер збірної України з футболу Сергій Ребров підбив підсумки надрезультативної перемоги над Ісландією в межах кваліфікації чемпіонату світу 2026 року з футболу 🇺🇦 Ми знали, що буде дуже важка гра. На жаль, навіть коли ми були попереду, пропустили двічі. Але я вдячний хлопцям. Тут усім командам дуже важко грати. І забити тут 5 м'ячів, це дуже важко. Перемога сьогодні була на першому місці. Ми проаналізуємо ті помилки, які були та підготуємося до матчу з Азербайджаном, тому що ця гра не коштує нічого, якщо ми не виграємо наступну. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія Наприкінці ХІХ століття ідея створення незалежної Української держави поступово визрівала. Молоді діячі Братства тарасівців уже в 1893 році проголосили «Символ віри молодих українців» і вимагали політичної та культурної автономії. Першим, хто публічно заговорив про незалежність України, став не націоналіст, а марксист із Галичини — Юліан Бачинський. У своїй праці «Україна уярмлена» (1895) він проаналізував становище українців у складі імперій і передбачив неминуче постання самостійної держави. У новому епізоді проєкту «Батьки-засновники» журналіст Олексій Мустафін розповідає, як Бачинський дійшов до цієї ідеї, як її сприйняли сучасники та якою була його подальша доля. https://www.youtube.com/watch?v=NeldEMl69jM

#технології Google надає українським студентам рік безоплатного доступу до Gemini та підписки AI Pro . Студенти та студентки українських університетів віком від 18 років отримують: ✔️ Необмежений доступ до Gemini 2.5 Pro ✔️ Deep Research — глибокий аналіз інформації ✔️ NotebookLM для організації знань ✔️ Veo 3 для генерації відео ✔️ Jules — ШІ-асистент для програмування ✔️ 2 ТБ хмарного сховища Посилання на реєстрацію: https://gemini.google/students/?utm_source=gemini&utm_medium=web&utm_campaign=students_blog_ukraine-announcement

#технології Засновник Coursera Ендрю Їн виклав НОВИЙ курс з ШІ-агентів — ви з нуля навчитесь створювати агентні системи на Python. - У програмі — 4 ключові патерни дизайну агентів: Reflection, Tool use, Planning і Multi-agent collaboration. - Курс навчить аналізувати й виправляти всі баги — це критично для розробки ефективних агентів. - Багато практики: ви створите власного Deep Research-агента, який вміє досліджувати інтернет і формувати звіти. Ось посилання: https://deeplearning.ai/courses/agentic-ai/

#ШІ #Кіберпанк_Нуар Неоновий Шифр Дощ ніколи не припинявся в Новому Сеулі. Він був вічним пульсом цього міста-гіганта, що відбивався у мільйонах неонових вивісок, розмиваючи реальність до психоделічного глітча. Рін жив у цьому нескінченному потоці світла й води, але відчував себе чужинцем. Йому було двадцять три, і він був художником. Не тим, хто створює ідеальні голографічні рендери для корпорацій, а тим, хто малює на фасадах їхніх надто чистих світів. Він був графіті-хакером, чиї творіння намагалися розірвати павутину цифрового контролю. Його квартира-студія на тридцять сьомому поверсі на околиці району Каннам була оазою аналогового хаосу серед цифрового порядку. Стіни завішані ескізами, балончики з фарбою, що пахли свободою, стояли поруч із моніторами, які показували лише "шум" – візуальні спотворення, які ніхто не бачив. А Рін бачив. Він мав рідкісну здатність розрізняти мерехтіння прихованих кодів у рекламі, що неслася з кожного екрана, з кожної блискучої вітрини. Для звичайних громадян це була просто яскрава картинка, що навіювала спокій, бажання, щастя. Для Ріна це був цифровий в’язничний мур. «Вони продають тобі не продукт, а емоцію, — часто бурмотів він собі, дивлячись на гігантський голографічний білборд, де ідеальна родина посміхалася з екрана 24/7. — І цю емоцію вони контролюють». Одного вечора, коли дощ був особливо густим, Рін вирішив кинути виклик самій "OmniCorp" — мегакорпорації, яка володіла майже всіма медіаресурсами міста. Його ціль: їхній 200-поверховий хмарочос, фасад якого був суцільним екраном, що транслював рекламу їхнього нового "нейро-стабілізатора" — таблетки для ідеального настрою. Рін, схований у темному плащі, піднявся на сусідній дах. Серце шалено колотилося в грудях. Це не було просто малювання; це був цифровий балет між його пульсуючим "я" та холодним "вони". Він під'єднав свій портативний проектор до центральної мережі будівлі через складний, давно створений вірус, і почав працювати. Його руки рухалися в танці з клавіатурою, завантажуючи не просто зображення, а складний візерунок з візуальних кодів. Він змішував старі символи протесту з новими, власноруч написаними алгоритмами, які мали лише "зашуміти" ідеальну картинку, створити ефект глітча, що змусив би людей звернути увагу. Але цієї ночі щось пішло не так. Або ж, навпаки, спрацювало надто добре. Він відчув дивний, непереборний потяг, коли останні лінії коду витанцьовували на фасаді. Це був не просто візерунок. Це була мелодія для очей, яку він сам до кінця не розумів. Наступного ранку Новий Сеул гудів. Дощ продовжував падати, але місто більше не було тим самим. Новини, що транслювалися з усіх екранів, повідомляли про масові збої в поведінці офісних працівників "OmniCorp". «Сьогодні вранці сотні співробітників "OmniCorp" без жодних причин почали... нелогічно поводитися», — пафосно звітувала голографічна ведуча новин, її обличчя виражало ідеальний шок. — «Один старший менеджер вибухнув сміхом під час важливої презентації. Інша співробітниця розплакалася під час обідньої перерви, розповідаючи про сумну долю самотнього кота. Найдивніше: деякі почали пригощати колег нелегальною вуличною їжею, яку вони зазвичай обходять десятою дорогою. Фахівці "OmniCorp" поки що не можуть пояснити феномен». Рін бачив свій "глітч" на екранах новин. Його візерунок, що вчора вночі розтікся по фасаду хмарочоса, тепер мерехтів на усіх вторинних екранах міста. Це був не просто баг. Це був "код, що змінює свідомість". Його мистецтво отримало непередбачувану силу, і ця думка, як неоновий спалах, пронизала його до самого серця. Він був художником, а не сапером, який підриває свідомість. Відчуття відповідальності було важким, наче дощова хмара. Полювання почалося одразу. "OmniCorp" не прощала таких художніх витівок. Поліція корпоративної безпеки, або як її називали на вулицях — "Голографічні Пси", почала прочісувати нетрі. Одного вечора, коли Рін закрився у своїй студії, на його прихований комунікатор прийшло зашифроване повідомлення. Голос був жіночим, низьким, з нотками металу, але не позбавленим чуттєвості. — Привіт, художнику. Мене звати Ліна. Я знаю, що це ти створив "Великий Глітч". І я знаю, що ти бачиш "шум", як ніхто інший. Рін відчув, як по спині пробіг холодний струм. — Хто ти? — прошепотів він, стискаючи холодну кружку з напоєм. — Я та, хто хоче використати твій талант не для сміху, а для свободи. Корпорації контролюють наш мозок, Рін. Твій код — це їхній найбільший страх. Ліна була дівчиною-хакеркою, чиє ім'я було відоме лише у вузьких колах цифрового підпілля. Її репутація журналістки-розслідувачки, яка викривала корпоративні махінації, була майже легендарною. Вона з'явилася у його студії наступної ночі, обгорнута у темний плащ, її обличчя було різким і красивим, освітленим лише блиском її власних екранів, які мерехтіли під одягом. — Твій код не просто викликає випадкові емоції, — пояснила вона, пробігаючись пальцями по його ескізах. — Він руйнує шаблони. Він змушує нейронні зв'язки шукати непрограмні шляхи. Це хаос, так. Але і можливість. Рін відчув, як у ньому борються художник і анархіст. Він був художником, а не зброєю. Його код викликав неконтрольовані зміни, він це бачив. Він боявся своєї сили. Чи мав він право використовувати її для масової маніпуляції, навіть якщо це було заради "звільнення"? — Ми не можемо просто кинути цей код у мережу, Ліно. Це як кинути гранату в натовп, сподіваючись, що вона вибухне лише у "поганих" людей, — сказав він, його голос звучав важко. — Це неконтрольовано. Вони почали працювати разом у його студії, намагаючись зрозуміти та контролювати "Шифр". Рін малював, Ліна аналізувала. Вони виявили, що код був дійсно непередбачуваним: він міг викликати сміх, сльози, параною, а іноді — навіть тимчасове просвітлення, відчуття істини, яке швидко зникало, наче ранковий туман. Це не була зброя маніпуляції; це було дзеркало внутрішнього хаосу, прихованого у кожній людині. «Це не ліки, Ліно, — сказав Рін. — Це лише діагностика». "Голографічні Пси" наближалися. Їхні дронів-розвідники патрулювали небо, їхні агенти прочісували райони. "OmniCorp" був на крок від них. Однієї ночі, коли Рін і Ліна працювали над модифікацією коду, їхнє місцезнаходження було викрито. Сигнали тривоги завивали, неон миготів, як скажений. Вони опинилися в пастці в одному з величезних рекламних тунелів, що пронизували місто. Звідусіль насувалися дронів з електрошокерами та корпоративні охоронці. На кінцевому екрані тунелю, куди вони бігли, з'явилося обличчя голови "OmniCorp" — ідеально відфотошоплене, з ледь помітною, хижою усмішкою. — Юний художнику, — пролунав його голос. — Ваш талант буде використаний. Ми перетворимо ваш "глітч" на контрольований інструмент щастя. Рін зрозумів. Корпорація планувала використати їхній код не для хаосу, а для масової, повністю контрольованої маніпуляції свідомістю громадян. Вони створять ілюзію ідеального світу, де кожен буде "щасливий" за їхнім графіком. — Ні! — прокричав Рін. Його художня душа збунтувалася. Він не міг дозволити, щоб його мистецтво, навіть випадково створене, стало інструментом тотального контролю. Але й не міг випустити неконтрольований хаос. Він прийняв рішення. Він дістав свій портативний проектор. — Ліно, заблокуй їхні сканери на дві хвилини! — вигукнув він. — Мені потрібен доступ до головного екрана! — Що ти збираєшся робити? — крикнула Ліна, її пальці вже літали по клавіатурі, створюючи перешкоди. — Я створю "Анти-Шифр"! — Рін почав гарячково малювати, його руки тремтіли, але були сповнені рішучості. Це був не код зміни, а код очищення. Він змішував елементи свого "глітча" з давніми, майже забутими символами пробудження. Він намагався створити візуальний ключ, який би не змінював свідомість, а змушував людей усвідомити маніпуляцію, побачити "шум" у корпоративній пропаганді. Це мав бути витончений, майже медитативний, але руйнівний для корпорації акт протесту. Охоронці вже наближалися, їхні силуети відображалися в калюжах неонового світла. Ліна відчайдушно намагалася стримати їх, її погляд був зосереджений, як лазер. Рін закінчив останній штрих, завантажив його на гігантський екран тунелю. "Анти-Шифр" спалахнув мільйонами пікселів. Це був візуальний вибух світла і форм, що не кричав, а шепотів істину. Мільйони людей у Новому Сеулі, дивлячись на екрани, несподівано відчули легке дзижчання у свідомості. Це не був хаос. Це було пробудження. Люди почали сумніватися у корпоративній істині, у "ідеальних" емоціях, у нескінченних обіцянках щастя. Почався "цифровий бунт" свідомості — не зброя, а дзеркало, що змусило місто подивитися на себе. Рін і Ліна зникли у неоновій ночі так само несподівано, як і з'явилися. Вони стали легендою — "художником, який навчив людей бачити", "хакером, що розкрив очі". Їхні імена передавалися по шептанню, а їхні "Анти-Шифри" з'являлися на фасадах будівель, як візуальні маяки свободи. Фінальна сцена. Рін і Ліна стоять на даху, дивлячись на місто. Дощ нарешті вщух, залишаючи лише вологі сліди. Неонове світло тепер не просто фон, а оживша палітра, де кожен колір має свій сенс, свою історію. Рін більше не відчуває себе загнаним художником. Його мистецтво — це не зброя, а голос свободи, який він знайшов у собі. Він дивиться на гігантський білборд, що рекламує "корпоративний сон". — Треба б щось намалювати на ньому, — усміхається він, дивлячись на Ліну. Ліна посміхається у відповідь, у її очах, як і в його, мерехтить той самий "шум", який тепер став свідомістю. Вони були готові. Неоновий Шифр щойно почав свій шлях.

Google DeepMind представила CodeMender — ШІ-агента, який автоматично виправляє вразливості в коді. Він використовує модель Gemini Deep Think та інструменти для аналізу і валідації змін. CodeMender вже вніс 72 виправлення в open-source проєкти. https://channeltech.space/ai/google-deepmind-unveiled-codemender/

Міжнародний день лікаря Професія лікаря існує десятки тисяч років — за цей довгий період суть її залишилася незмінною і по-справжньому безцінною, гуманною та милосердною. Важливе значення лікарів як авторитетних спеціалістів добре розуміє кожен, адже багатьом доводилося переживати ситуацію, коли власне життя чи життя близьких людей залежало лише від лікарського професіоналізму. У всі історичні епохи лікарів дуже поважали, не є винятком і наш час. Зараз у світі існує чимало святкових днів, присвячених вшануванню роботи лікарів, і одним з них є Міжнародний день лікаря, який відзначається щороку в перший понеділок жовтня, в багатьох країнах. Ця подія не є офіційною, скоріше за все, популярність цього свята – це результат всенародної вдячності лікарям та потужної сили соцмереж. Почесна й важлива праця лікарів заслуговує на подяку й визнання щодня, а не лише під час свят офіційних чи неофіційних. Кожна країна має свій національний День лікаря чи медичного працівника, які відзначаються в різні дати. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день лікаря? Ініціаторами встановлення Міжнародного дня лікаря стали “Всесвітня організація охорони здоров’я” та Міжнародна медична гуманітарна організація “Лікарі без кордонів”. Таку інформацію подають більшість медіаресурсів, але ми не знайшли першоджерела. В минулому столітті на території Франції було знайдено наскельні малюнки первісних людей, які зображують тогочасних цілителів у процесі лікування. Радіовуглецевий аналіз визначив вік цих малюнків — близько 27 тисяч років, і натепер вони є найдавнішим матеріальним свідченням про лікарську діяльність.

Дослідження Джона МакВортера — професора лінгвістики з Колумбійського університету, який вивчав складність мов. Він проаналізував понад 200 мов світу за параметрами: граматика, словотвір, фонетика, система відмінків — і виклав результати в статті, яка підірвала лінгвістичне ком’юніті. Цитата, яку запам’ятали назавжди: «Українська мова — це лінгвістичний парадокс. Вона має 7 відмінків, 3 роди, складну систему дієслів, але при цьому ЛОГІЧНІША за англійську». Він пояснював: «У більшості складних мов є виключення з виключень. Латина, німецька, французька — там треба вчити напам’ять тисячі форм. А українська побудована як конструктор Lego. Є правила — і вони ПРАЦЮЮТЬ. Майже немає неправильних дієслів, як в англійській. Ви розумієте систему — і можете створити будь-яке слово». Найбільше його вразило словотворення. Він показував приклад: «читати» → «прочитати», «зачитатися», «дочитати», «перечитати», «недочитати», «вичитати», «зачитати»… «Одне слово породжує 15+ смислів через префікси. При цьому КОЖЕН носій інтуїтивно розуміє різницю між “зачитатися” і “зачитати”. Це генетична пам’ять мови, якій тисячі років». А потім він сказав фразу, яку цитують по всьому світу: «Англійська спрощувалася століттями, щоб стати lingua franca. Ми втратили відмінки, роди, складні форми — заради простоти. А українська зберегла ВСЮ складність і при цьому залишилася логічною. Це означає одне: носії цієї мови мають неймовірну когнітивну гнучкість».

Щонайменше три розвідувальні супутники Китаю пролітали над Львівщиною під час сьогоднішнього уdару ворога, — пише "Мілітарний" із посиланням на аналіз даних моніторингового сервісу Heavens Above. Що скажете?