Восьмирічну дівчинку відправили через море, щоб видати заміж за незнайомця. Вона так і не стала королевою Англії — але від неї походять усі англійські монархи до сьогодні. Її звали Матильда. У 1110 році доньку англійського короля відправили до Німеччини, щоб видати заміж за Генріха V — чоловіка майже на двадцять років старшого. Згодом він став імператором Священної Римської імперії. Уже в дванадцять років Матильду коронували як королеву римлян, а в підлітковому віці вона фактично керувала Італією, поки її чоловік воював у Європі. Так вона вчилася реальній владі — не з книжок, а з життя. Усе змінилося в 1120 році. Корабель Білий корабель затонув біля узбережжя Нормандії. Загинули майже всі пасажири, серед них — єдиний брат Матильди, єдиний законний спадкоємець англійського трону. За одну ніч Матильда стала ключовою фігурою в долі Англії. Коли в 1125 році помер її чоловік, вона повернулася на батьківщину з титулом імператриці. Її батько, король Генріх І, зробив нечуване: змусив усю знать присягнути, що вони визнають жінку правителькою. Усі присягнули. Навіть її кузен — Стефан. Після смерті короля Стефан порушив присягу. Поки Матильда була вагітна й не могла швидко прибути до Англії, він захопив Лондон, скарбницю і корону. Країна занурилася в майже двадцятирічну громадянську війну — настільки жорстоку, що сучасники писали: «Христос і святі Його спали». Матильда не здалася. У 1141 році її війська захопили самого Стефана. Її проголосили Володаркою англійців і готували до коронації. Але коли вона зажадала податків і підкорення, Лондон повстав. Її вигнали з міста ще до коронації — лише тому, що вона була жінкою і не погоджувалася бути слабкою. Війна тривала. Тієї зими Матильда опинилася в облозі в Оксфордському замку. В одну морозну ніч її спустили зі стін на мотузці. Загорнута в біле, вона перейшла замерзлу Темзу і пішки подолала кілька миль ворожою територією. Якби це зробив чоловік — про нього склали б легенди. Для Матильди це було просто питанням виживання. У 1148 році вона відійшла від боротьби, але не програла. У неї був син — Генріх. І всі наступні роки вона присвятила тому, щоб підготувати його повернути те, що забрали в неї. У 1153 році, після смерті спадкоємця Стефана, барони змусили сторони домовитися: Стефан правитиме до смерті, але Генріх, син Матильди, стане королем. За рік Стефан помер. 19 грудня 1154 року Генріха коронували як Генріха II, короля Англії. Так почалася династія Плантагенетів. Протягом наступних трьох століть Англією правила кров Матильди. Серед її нащадків — Річард Левине Серце, королі, що підписали Велику хартію вольностей, і всі англійські монархи до сьогодні. Матильда померла в 1167 році. Її син завжди називав себе «сином імператриці» і казав, що немає в житті нічого дорожчого за матір. На її могилі було написано: «Велика за народженням, більша за шлюбом, найбільша — у своїх нащадках». Вона так і не одягла англійську корону. Але зробила так, щоб її рід носив її вічно. Матильда не виграла трон. Вона довела, що жінка має право за нього боротися — і цим змінила історію.

#історія #події Це був момент, коли холодна війна ледь не перетворилася на "зоряні війни" у найгіршому їхньому прояві. 27 січня 1967 року людство виявило рідкісну розсудливість: у москві, Лондоні та Вашингтоні було підписано «Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору». 🌌📜 Мирне небо без атомних заграв: Як космос залишився нейтральним У середині 60-х років технічний прогрес дозволив наддержавам не просто запускати супутники, а й розглядати космос як ідеальний майданчик для ядерного шантажу. Розміщення боєголовок на орбіті означало б, що удар може бути завданий з будь-якої точки над головою впродовж лічених хвилин. Світ опинився на порозі космічної мілітаризації, яка зробила б життя на Землі суцільною лотереєю. ☢️🚀 Договір від 27 січня став "Великою хартією вольностей" для Всесвіту. Його головні тези були революційними: Ядерне табу: Категорична заборона на виведення на орбіту будь-яких об'єктів із ядерною зброєю чи іншими видами масового знищення. 🚫💣 Космос — не колонія: Жодна держава не може пред'являти права власності на Місяць, планети чи зірки. Вони оголошені «надбанням усього людства». 🌖🛰️ Демілітаризація небесних тіл: Місяць та інші планети мають використовуватися виключно в мирних цілях; створення там військових баз або проведення випробувань зброї було суворо заборонено. Підписання цього документа врятувало науку від того, щоб стати лише додатком до ракетних військ. Завдяки йому ми маємо міжнародну співпрацю на МКС, а не мережу орбітальних фортець. Це був один із небагатьох випадків, коли страх перед взаємним знищенням змусив політиків діяти в інтересах всього виду Homo Sapiens. 🌍✨

За роки війни Порошенко за рівнем недовіри наздогнав Бойка та Арестовича, названи причини – ЗМІ.  Як повідомляє УНІАН, Порошенко, Арестович та Бойко увійшли в ТОП-політиків, яких ненавидять українці. Бойка та Арестовича не люблять за «русский мір» та антиукраїнську позицію. Водночас нелюбов до Петра Порошенка, за оцінками експерта, має тривалий системний характер. Його ненавидять 77% українців. У матеріалі окреслено ТОП-5 причин зневіри суспільства у Порошенку: Війна і торгівля: ще з 2014 року, коли українці масово гинули на фронті, Порошенко як президент публічно тиснув руки путіну, нагороджував загиблих героїв посмертно й водночас продовжував бізнес із росією. Лондон – рідний дім: Україна для нього  - лише джерело доходів, тоді як справжній центр життя родини давно у Великобританії: там діти, онуки, безпека, тепло і захист. Підозра у держзраді: Порошенка звинувачують у держзраді через сприяння перебуванню ЧФ РФ у Криму, зв’язках зі Свинарчуками й Медведчуком, торгівлі вугіллям з ОРДЛО та рф, а також просуванні інтересів РПЦ. Гроші на війні: Порошенко заробляє на війні через свій банк, військові облігації та прокручуванні донатів українців. Сьогодні він - найбагатший політик та лідер найзаможнішої фракції в Європі. Піар замість допомоги: військові, скаржаться, що місяцями чекають на дрони, зібрані за донати, поки Порошенко повертається з-за кордону, щоб особисто зняти чергове пафосне відео. Це неповний перелік причин, які, за даними видання, сформували різко негативне ставлення до Петра Порошенка серед частини суспільства, що колись його підтримала. За рівнем антипатії він поступається лише путіну. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🤺⚡️🌎Завершився перший день змагань на Гран-прі з фехтування на шпагах в місті Доха (Катар)🇶🇦 Таблицю 64 визначили жінки в особистій першості. Олімпійська чемпіонка Лондона-2012 Яна Шемякіна, вигравши всі шість боїв у групі, напряму кваліфікувалися в основну сітку. Ще три представниці України, чинні чемпіонки світу серед юніорок в командній першості Емілі Конрад, Анна Максименко та Аліна Дмитрук приєдналися до неї після попереднього туру прямого вибування. Отже, четверо українок продовжать боротьбу в неділю, коли будуть розіграні нагороди👆 1/64 Анна Максименко🇺🇦 - Река Саламон🇭🇺- 15:6 Аліна Дмитрук🇺🇦 - Лаура Каталін Вецкер🇩🇪 – 15:8 Пак Чин Чжу🇰🇷 - Олена Кривицька🇺🇦 – 15:10 Емілі Конрад🇺🇦 - Прачі Лохан🇮🇳 – 15:12 1/128 Вай Лінг Чан🇭🇰 - Міра Юсеф🇺🇦 – 15:9 Олена Кривицька🇺🇦 - Ліна Церрвек🇩🇪 – 15:11 Шпага, жінки (особисті) (https://www.fencingtimelive.com/events/results/9696F347A9B3485FAE8BB780BFC67E5F) 73. Олена Кривицька🇺🇦 117. Міра Юсеф🇺🇦 📲Результати-онлайн: https://www.fencingtimelive.com/tournaments/eventSchedule/8282467DF2FA40BE8C163AD7B909E2E5#today 🖥Трансляція: https://fencingtv.com/competitions/doha-grand-prix-2026 💪💙Вболіваємо та бажаємо успіху! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Її катували сорок п’ять хвилин, тримаючи під водою, поки вона майже не потонула. Вона не назвала жодного імені. А через роки її брат назве на її честь найвідоміший парфум у світі. Літо 1944 року. Париж. Катрін Діор привезли до будинку на Rue de la Pompe — елегантної адреси, яку французькі колаборанти, що працювали на гестапо, перетворили на місце допитів і тортур. Її питали знову й знову: Хто ще в Русі Опору? Хто твої зв’язкові? Де інші? Катрін мовчала. Її били. Роздягли. Зв’язали руки. Тягнули до ванни. Занурювали в крижану воду й утримували там, доки вона не втрачала свідомість. Потім різко підіймали голову — і знову ті самі запитання. Вона могла брехати, але не зрадила. Жодного імені. Сорок п’ять хвилин. Через два дні — знову. Нові тортури. Години в холодній воді. І знову — тиша. Це була Катрін Діор. Жінка, ім’ям якої названо легендарний аромат. Але за символом паризької елегантності стоїть не гламур — а доля учасниці французького Опору, яка пережила катування й концтабори та не зламалася. Катрін народилася 1917 року в Нормандії. Вона була молодшою сестрою Крістіана Діора. Їхня мати вирощувала розкішні сади з трояндами та жасмином — любов до квітів вони успадкували обоє, навіть не підозрюючи, як це визначить їхні долі. Після смерті матері та фінансового краху сім’ї життя змінилося. Крістіан поїхав до Парижа будувати кар’єру в моді. Катрін залишилася в Провансі, вирощувала овочі, щоб вижити, і мріяла про квіти. А потім прийшла війна. У 1941 році, купуючи радіо, щоб слухати звернення де Голля з Лондона, Катрін познайомилася з Ерве де Шарбонн’є — одним із лідерів Опору. Вони закохалися. І Катрін знайшла своє покликання. Під псевдонімом «Caro» вона працювала в розвідувальній мережі F2: збирала дані про пересування німецьких військ, передавала інформацію в Лондон. Ці відомості використовували під час підготовки висадки в Нормандії. У 1944 році гестапо було вже поруч. Катрін переховувалася в квартирі брата в Парижі. Крістіан ризикував життям, укриваючи її та приймаючи підпільні зустрічі. 6 липня 1944 року вона пішла на зустріч зі зв’язковим біля Трокадеро. Це була пастка. У той день заарештували 27 людей. Керівника мережі закатували до смерті. Катрін пережила допити, але 15 серпня її відправили до Німеччини. 22 серпня вона прибула в концтабір Равенсбрюк — табір для жінок. В’язень №57813. Там були десятки тисяч жінок у місці, розрахованому на кілька тисяч. Багато хто не вижив. Катрін примушували працювати на заводах, у шахтах, гнали в «маршах смерті». Катування залишили слід на все життя — вона більше не могла мати дітей. У квітні 1945 року її звільнили американські солдати. Вона повернулася до Парижа наприкінці травня. Крістіан зустрів її на вокзалі… і не впізнав. Його сестра була настільки виснажена, що він пройшов повз. Поступово Катрін відновлювала життя: повернулася до Ерве, відкрила квітковий бізнес і стала однією з перших жінок у Франції з ліцензією на продаж зрізаних квітів. А тим часом Крістіан готував революцію в моді. 12 лютого 1947 року він представив колекцію «New Look». І того ж дня — свій перший парфум. Коли Катрін зайшла до кімнати, хтось вигукнув: «О, це ж Miss Dior!» Так аромат отримав ім’я. На честь жінки, яка мовчала під тортурами й повернулася з пекла — зломлена тілом, але не духом. Катрін була нагороджена державними відзнаками, дала свідчення проти катів, вирощувала квіти для дому Dior в Грассі та допомогла створити музей брата після його смерті. Вона прожила серед квітів понад пів століття. І коли її запитали, як вона витримала все це, вона сказала: «Любіть життя. Просто любіть життя». Тож кожного разу, коли хтось відкриває флакон Miss Dior, він — навіть не знаючи цього — вшановує жінку, яка обрала мовчання замість зради, вижила після найтемніших сторінок ХХ століття і присвятила життя створенню краси. Цей аромат ніколи не був лише про розкіш. Він — про виживання. Про любов. Про вперте бажання вирощувати красу навіть тоді, коли світ зруйнований. Як і сама Катрін Діор. 🌹 #art #fblifestyle #fblifestylechallenge

⚡️😲 Деонтей Вайлдер проведе бій проти Дерека Чісори у квітні, – Brunch Boxing 🔗 Наступного тижня в Лондоні має відбутися пресконференція, на якій офіційно оголосять цей поєдинок 🔜 Водночас очікуваний бій Вайлдера з Олександром Усиком не скасовується — за наявною інформацією, його планують на липень–серпень цього року 🥳 Джерело 🥊 LATERAL (https://t.me/lateral_ua) 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport

Вона прибула до Англії зі скринею сушеного листя, яке ніхто не зміг упізнати. З неї насміхалися через її «дивну португальську звичку». За триста років чаювання стане найбританськішою традицією з усіх можливих. І майже ніхто не згадає королеву, з якої все почалося. Травень 1662 року. Двадцятитрирічна Катерина Браганська сходить на берег у Портсмуті — бліда від морської хвороби, налякана, в чужій країні. Вона щойно перетнула небезпечні моря, щоб вийти заміж за чоловіка, якого ніколи не бачила: короля Англії Карла II. Її прибуття вважали провалом. Придворні дами перешіптувалися за віялами, розглядаючи її старомодні сукні та зачіску. Вона не говорила англійською. Вона була католичкою в країні, де зовсім нещодавно стратили короля і пролили ріки крові через віру. А її майбутній чоловік — чарівний і відкрито невірний Карл II — нібито одразу сказав радникам, що вона йому не подобається. Катерину відправили не заради кохання. Її відправили як частину угоди. Португалії був потрібен англійський флот для захисту колоній від Іспанії. Англії — гроші й території. Посаг Катерини був приголомшливим: Бомбей (нинішній Мумбаї), Танжер, торговельні привілеї та два мільйони португальських крон. Карл одружився з вигодою. Коханок залишив собі. Але разом із посагом вона привезла ще дещо — те, що двір вважав дивною курйозною річчю. Скриню з чаєм. У 1662 році чай в Англії був майже невідомий. Екзотичний напій із Китаю, знайомий лише небагатьом. А в Португалії, завдяки торговельним шляхам з Азією, його давно пили при дворі. Коли Катерина попросила подати їй на сніданок чай замість елю, придворні дами захихотіли: «Іноземна королева п’є гарячу воду з листям». Але вона була королевою. А королеви створюють звички. За кілька місяців знать почала наслідувати її «португальську дивакуватість». За кілька років чай став модним серед лондонської еліти. А у XVIII столітті перетворився на національний напій. Сьогодні британці випивають близько ста мільйонів чашок чаю на день — тому що колись одна самотня португальська принцеса тужила за смаком дому. Та чай був не єдиним її випробуванням. У Лондоні Катерина дізналася, що її чоловік уже має офіційну фаворитку — Барбару Вільєрс, леді Каслмейн. Красиву, безсоромну, впливову, матір кількох позашлюбних дітей короля. Коли Катерина вперше зустріла її при дворі й зрозуміла, ким вона є насправді, вона знепритомніла від приниження. Карл не приховував своїх зрад. Навпаки — він призначив Барбару фрейліною Катерини, змусивши королеву щодня бачити вагітну коханку власного чоловіка. Це було публічне приниження. Перед Катериною постав вибір: боротися чи терпіти. Вона обрала терпіння. Не як слабкість — а як стратегію. Вона була чужинкою, католичкою й бездітною королевою в країні, де від жінки чекали лише спадкоємця. Реальної влади вона не мала. Тому будувала її тихо. Вона таємно підтримувала католиків, переховувала священників і не зреклася своєї віри, попри величезний тиск. Вона принесла до Англії моду на мереживо, нові тканини й витончену елегантність. Вона привезла апельсини. І… столові виделки. (Так, тоді англійці ще часто їли руками.) І вона з гідністю витримувала нескінченний парад королівських коханок. Минули роки. Її звинувачували в безплідді. Її оглядали лікарі. Політики пошепки говорили про розлучення. Антикатолики називали це «карою Божою». Про одне не говорили вголос: У Карла було щонайменше чотирнадцять визнаних позашлюбних дітей. Проблема була не в ній. Вона це знала. І мовчала. Бо правда знищила б її остаточно. Вона вижила. Двадцять три роки при дворі, де виживали одиниці. Велику чуму. Велику пожежу Лондона. Змови, у яких її намагалися звинуватити в отруєнні короля й засудити до страти. Коли Карл II помирав у 1685 році, він попросив брата «бути добрим до Катерини». Після двадцяти трьох років публічних принижень він нарешті визнав, що вона була відданою, гідною і сильнішою, ніж здавалася. У 1692 році Катерина повернулася до Португалії й стала регенткою при своєму братові-королеві, довівши, що вміє правити. Просто Англія ніколи не дала їй такого шансу. Вона померла у 1705 році. Сьогодні мільйони британців п’ють чай, не знаючи, що вшановують португальську католицьку королеву, з якої колись насміхалися через її «чужоземні звички». Район Квінз у Нью-Йорку названо на її честь. А традиція чаю о п’ятій почалася зі скрині сушеного листя й упертого бажання не зникнути. Катерина Браганська не кричала. Не підіймала бунтів. Не вимагала поваги. Вона просто тихо назавжди змінила британську культуру — і вижила там, де її намагалися зламати. Іноді найреволюційніший вчинок — не зникнути. Вони сміялися з її португальського чаю. Тепер це символ Англії. І тепер ти знаєш, з чого все почалося. . . . (Цей матеріал має виключно інформаційний та художній характер. У разі виникнення додаткових питань звертайтеся до кваліфікованих спеціалістів. Згадування торговельних марок не є рекламою чи співпрацею. Можливе використання відкритих джерел та елементів, створених за допомогою #AI.)

❗️ Зароблятиме більше за всіх. Стала відома зарплата Зінченка в Аяксі 🤑 Український захисник Олександр Зінченко підпише з амстердамським «Аяксом» контракт на півроку, за цей період він заробить 2,5 млн євро. Про це повідомляє FootballTransfers. 🔝 В амстердамському клубі Зінченко буде найбільш високооплачуваним гравцем. 💰 За трансфер українського захисника «Аякс» виплатить лондонському «Арсеналу» 3,5-4 млн євро. Відзначається, що влітку сторони зможуть обговорити умови можливого подовження співпраці. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #музика The xx: Архітектори меланхолійного мінімалізму, що змінили ландшафт інді-музики. У світі, де більшість поп-музики прагне до епатажу, гучних бітів та яскравих візуальних ефектів, лондонське тріо The xx (Ромі Медлі Крофт, Олівер Сім та Джеймі Сміт, відомий як Jamie xx) обрало абсолютно протилежний шлях. З моменту свого заснування у 2005 році, цей гурт став уособленням інді-попу нового покоління, де мінімалізм, інтимність та емоційна глибина говорять голосніше за будь-які крики. Коли The xx випустили свій дебютний однойменний альбом у 2009 році, він прозвучав як ковток свіжого повітря, що просочився крізь темряву. Їхня музика була оголеною, майже спартанською: мінімалістичні гітарні рифи, що нагадували про пост-панк, пульсуючі електронні біти, створені Джеймі xx, і, звісно, гіпнотичний дуетний вокал Ромі та Олівера. Їхні голоси, які часто звучать майже пошепки, наповнені невисловленими емоціями, нерозділеним коханням, смутком та пошуком близькості. Кожна пісня The xx — це немов інтимний щоденник, відкритий лише для найближчих друзів. Їхній підхід до музики був зухвалим у своїй простоті. Замість того, щоб заповнювати простір звуками, вони свідомо залишали його порожнім, дозволяючи кожній ноті, кожній паузі мати вагу. Цей "простір" став їхньою фірмовою рисою, створюючи атмосферу меланхолії та самотності, яка, парадоксальним чином, приваблювала мільйони. Альбом "xx" отримав престижну Mercury Prize і миттєво зробив гурт однією з найвпливовіших інді-груп десятиліття. Після успіху дебюту, The xx продовжили розвивати своє унікальне звучання. Альбом "Coexist" (2012) заглибився в ще більш абстрактні та емоційні пейзажі, а "I See You" (2017) продемонстрував їхній розвиток, додавши більше танцювальних елементів та сміливіших аранжувань, багато в чому завдяки зростаючому впливу Джеймі xx як сольного діджея та продюсера. Проте, навіть з новими елементами, вони зуміли зберегти свою впізнавану інтимність та емоційну чесність. The xx стали не просто музичним гуртом, а культурним феноменом, який довів, що тиха, роздумлива музика може бути такою ж потужною, як і гучні хіти. Вони надихнули безліч інших виконавців, створивши свій власний мікрожанр інді-попу. Їхня здатність перетворювати особисті переживання на універсальні почуття, обгортаючи їх у мінімалістичні та гіпнотичні звукові ландшафти, зробила їх голосом цілого покоління, що цінує автентичність та глибину. The xx довели, що для того, аби залишити слід у серцях слухачів, іноді достатньо лише щирого шепоту. https://youtu.be/JKxYPJNb2dk?si=rPK4mMw8mEd6MDFn

#історія #постаті Джордж Гордон Байрон: Кульгавий Аполлон та професійний бунтівник. 22 січня 1788 року народився Лорд Байрон — людина, яка перетворила депресію, егоцентризм та політичний радикалізм на найдорожчий бренд Європи XIX століття. Він був першою справжньою «рок-зіркою» літератури: його обожнювали, проклинали, але читали абсолютно всі — від лондонських денді до українських інтелектуалів. 🎩🔥 «Байронічний герой»: Самотність як маніфест Байрон створив тип героя, який досі експлуатує Голлівуд: похмурий, розчарований у світі, з таємничим минулим і презирством до суспільних норм. Його «Паломництво Чайльд-Гарольда» стало біблією для тих, хто вважав за краще страждати на фоні мальовничих руїн, аніж займатися нудною політикою. Проте сам Байрон був значно складнішим за свій літературний образ. 🏚️🥀 Епатаж як спосіб виживання Його життя було ланцюгом скандалів, які сьогодні б підірвали всі соцмережі: Ексцентричність: У Кембриджі, де забороняли тримати собак, він оселився з ручним ведмедем, аргументуючи це тим, що в статуті про ведмедів нічого не сказано. 🐻 Спорт проти каліцтва: Маючи вроджену клишоногість, він став одним із найкращих плавців та боксерів свого часу. Перепливти Дарданелли? Легко, якщо треба довести щось світові. 🏊‍♂️ Політичний драйв: На відміну від багатьох колег по перу, він не лише писав про свободу, а й фінансував її. Свій статок і життя він віддав боротьбі за незалежність Греції від Османської імперії. ⚔️🇬🇷 Критичний погляд: Геній чи самозакоханий позер? Якщо відкинути романтичний флер, Байрон був людиною неймовірно важкого характеру. Його схильність до саморуйнування та безладних зв'язків робила нещасними всіх, хто був поруч (особливо дружину, Аннабеллу Мілбенк). Його іронія часто межувала з цинізмом. Проте саме ця внутрішня суперечність — між аристократичним снобізмом та щирим прагненням волі для пригнічених народів — зробила його постать магнетичною. 📉🤨 Байрон та Україна Він ніколи не був у наших краях, але його поема «Мазепа» зробила для популяризації українського питання в Європі більше, ніж десятки дипломатичних місій. Байронівський Мазепа — це не старий гетьман, а молодий козак, прикручений до спини дикого коня, що мчить крізь безкраї степи. Це був образ нестримної енергії, яка асоціювалася з Україною в уяві західного читача. 🏇🇺🇦