Київ — чорна пляма на мапі Європи. 70% міста без світла. Перехрестя перетворилися на рулетку смерті, а Хрещатик освітлюють лише фари машин, як у країні третього світу. Нам знову згодовують казки про «складну ситуацію» та «дефіцит генерації». Але давайте називати речі своїми іменами: це не просто наслідки ударів. Це результат роботи системи, діагноз якій — некроекономіка. Це термін, який ти ввів менше місяця тому — як діагноз системі, що не просто краде ресурси, а конвертує крадіжку в смерть, руїну та колапс. Некроекономіка — це не економіка війни, а економіка повільного вмирання, коли державні рішення перестають творити майбутнє і починають розкладати сьогодення. Некроекономіка — це коли корупція вбиває швидше, ніж ракета Українці звикли думати, що корупція — це про гроші, які хтось «перенаправив». Але кожен украдений мільйон на ППО — це ракета, яка долетіла. Кожен відкат на РЕБ — це дрон, який не збили. Кожна дірка фаворитки у міністерстві — це незакрита дірка в обороні. Кожна тендерна схема в енергетиці — це чергова підстанція, що летить у повітря. Сьогодні Київ темний не тому, що ми не могли захистити енергетичні об’єкти. А тому, що роками не захищали, бо гроші на захист ішли не туди. Коли ми бачимо фото Києва та усіх інших міст України без світла, треба ставити не технічне, а політичне питання: Де були ППО? Де були антидрони? Де була модернізація мереж? Де була енергетична стратегія? Де взагалі держава?? Відповідь одна: у схемах, на тендерах, у відкатах, у призначеннях “своїх людей”, у сервільності перед найближчими групами. Московія знищує трансформатор. А некроекономіка — знищує систему, яка мала б поставити інший та захистити його від ударів дронів. Московія запускає дрон. А некроекономіка — не закуповує та не створює своє власне те, що цей дрон збило б. Московія б’є по ТЕЦ. А некроекономіка — роками не будує резервів і альтернатив, не ховає критичні елементи чи під землею, чи під бетонними укріпленнями, не розробляє плани малих когенераційних установок тощо, а живиться на її розкладі тупими закупівлями, бутафорським захистом та відвертим розпилом усього, що ще трохи рухається. Україна в темряві не тому, що не вистачає генераторів. А тому, що ДОСІ не вистачає державності...

Сто років. Сьогодні «Металіст» святкує свій сотий день народження. І це не просто ювілей клубу. Це ювілей частини Харкова. Частини нас із вами. Покоління харків’ян виросли разом із цією командою. Хтось уперше прийшов на футбол ще дитиною, тримаючись за батькову руку. Хтось втрачав голос на фан-секторі. Хтось плакав від поразок і обіймав незнайомих людей після голів на останніх хвилинах. Для всіх, хто бодай раз стояв на трибунах і жив кожну секунду гри – від тиші перед ударом до шаленої радості перемоги, – «Металіст» давно означає більше, ніж футбол. Це – Харків. Це – наша пам’ять, наші емоції, наш біль і наша радість, які залишаються на все життя. За сто років «Металіст» проходив через усе. Тріумфи, коли місто не спало до ранку. Провальні сезони, коли боліло всім. Нові склади, нові керівники, нові епохи. Але одна річ не змінювалася ніколи: «Металіст» завжди вмів об’єднувати Харків. Так, як не здатне більше нічого. На трибунах цього клубу виростав характер міста. Сміливий. Азартний. Упертий. Вірний своїм, вірний синьо-жовтим кольорам. Тим, що на гербі, на прапорі, на футболках – і в серці. Війна поставила на паузу багато речей. Стадіон, який десятиліттями був серцем спортивного Харкова, майже чотири роки чекає. Чекає гравців. Чекає вболівальників. Чекає повернення життя на трибуни. Але це – не забуття. Ми зберігаємо стадіон. Дбаємо про нього. Щоб у день, коли це стане можливим, він був готовий. Готовий до великого повернення, до великого відродження. Наш «Металіст» сьогодні змушений тренуватися в іншому місті. Але команда залишається харківською. По духу. По характеру. По ДНК. Вона працює, тримається, бореться за результат. І саме тому я впевнений: найяскравіші сторінки історії клубу – не в минулому. Вони – попереду. Обов’язково прийде момент. Момент, коли стадіон знову загуде так, що його почують всюди. Коли Харків знову підведеться в єдиному пориві. Коли тисячі голосів закричать одночасно за свою команду, за своє місто, за свою перемогу. Сто років «Металісту» – це не крапка. Це – кома. Продовження буде. І воно буде яскравим! Зі століттям тебе, рідний «Металісте»! Дякую за силу. Дякую за гордість. Дякую за те, що стільки років б’єшся за Харків – і разом із Харковом.

🍀 ПХ ТА СХУДНЕННЯ 🍀 ⬇️На моєму авторському каналі ви знайдете 📎Смачні та корисні рецепти для схуднення, які легко приготувати вдома. 📎Дієві поради, що допоможуть вам досягти бажаного результату. 📎Реальні історії успіху наших учасників, які вже скинули зайві кілограми. 🫰 Приєднуйтесь 🫰 https://t.me/Wellosophy_Lesya

Міжнародний день танго Дотик та погляд народжують пристрасть. Коли двоє зливаються в одне ціле – народжується танго. Танець, в якому партнери не просто майстерно виконують рухи, а розповідають цілу історію. Танго тримає глядачів в напрузі від найпершої секунди і до останньої. Недарма кажуть, що танго є танцем закоханих, адже танцівники здатні сказати тільки одним поглядом більше, ніж словами. Під час танцю кров кипить й адреналін зашкалює. Не забувайте про музикантів, які піддають вогню своєю майстерною грою. Проте, варто пам’ятати, що виконавці проводять величезну кількість годин в тренуваннях. Люди присвячують роки, щоб опанувати техніку танго в танці та музиці. Щорічно Міжнародний день танго (International Tango Day) відзначають 11 грудня. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день танго? Вважають, що танго виникло в аргентинській столиці Буенос-Айресі. Танець та напрям музики є результатом змішань різних культур та народів – італійської, іспанської, африканської, культури гаучо тощо. Існує легенда, що танго зародилося на розі вулиць Некочео та Суаресо в Буенос-Айрос. Популярності в Європі танго почало набувати в 1910-у році, в Парижі. В той час багато людей захотіли опанувати цей танець. Піднесення та падіння Музика танго також не залишалася без уваги – композитори намагалися повторити ритмічні мелодії, додаючи своїх особливих нот. На жаль, приблизно з 20-х до 30-х років минулого століття танго вже не було таким популярним і майже не розвивалося. Проте, в часи Великої Депресії почався ренесанс танцю. Період від 1940 по 1955 року називають золотою добою танго. Але після повалення режиму Перона в Аргентині багато митців переслідувалися через те, що підтримували диктатора, а тому майже перестали творити. В 1983 році було представлено шоу танцю танго в Парижі й з того часу вже ніщо не заважало бурхливому розквіту танцю. Всесвітня популярність Сьогодні школи танго існують по всьому світу і виховують все більше справжніх прихильників цього мистецтва. Світові турніри з аргентинського танго щорічно збирають десятки тисяч учасників та стільки ж охочих спостерігати за цим неймовірним дійством. Також танго було додане до програми спортивно-бальних танців, а світові чемпіони із захопленням навчають майстерності інших. Танець танго навіть занесли до каталогу ЮНЕСКО як об’єкт всесвітньої культурної спадщини. Вперше День танго, звичайно, почали святкувати в Аргентині, а вже згодом свято стало міжнародним. 11 грудня було недарма обрано для святкування цієї події, адже саме в цей день народилися найвідоміший співак, композитор танго Карлос Гардель та найвпливовіший композитор музики танго – Хуліо де Карло. Спочатку влада Буенос-Айресу затвердила цю дату святкування в 1977 році, а вже через рік подію затвердили на національному рівні.

🥋🇺🇦 Українські каратисти зайняли весь п’єдестал у одній ваговій категорії на міжнародному турнірі в італійській Венеції серед дорослих 💙💛 Нашу країну на цьому старті представляли 5 спортсменів. 4 з них змагалися у вазі до 84 кг і всі здобули нагороди. 🥇🥈🥉🥉 Чемпіоном турніру став Андрій Торошанко. Богдан Аргат - срібний призер. Костянтин Цимбал і Максим Бугайов вибороли бронзові медалі. 7️⃣ Ще один наш представник, Костянтин Яненко, у категорії до 75 кг посів 7 місце. 🏆 Завдяки такому результату Україна стала третьою у медальному заліку змагань. Серед клубів Sen-Bin, який представляли 4 українців, - другий у загальнокомандному заліку. WTD Sport Club, за який виступав Аргат, 14-й. 📸 Karate Project #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #події 🔥 Переможна Ніч УНР: Як Київський Гарнізон Знешкодив Більшовицьку Загрозу 1917 року. ​11 грудня 1917 року (за новим стилем – в ніч з 11 на 12 грудня, або 29 листопада/12 грудня за старим) стало критичною датою для молодої Української Народної Республіки. Цього дня Київська влада, очолювана Центральною Радою, успішно придушила спробу організованого більшовицького заколоту, який міг би змінити хід Української революції. 🤯 ​Сценарій Загрози ​Проголошення УНР у листопаді 1917 року стало викликом для більшовицького уряду в Петрограді. У відповідь на зміцнення української державності, більшовицькі агітатори активно працювали серед російських військових частин, які ще залишалися в Києві після розвалу царської армії. Планувалося, що ці збільшовичені полки, підтримані місцевими червоногвардійцями, піднімуть повстання і захоплять владу в столиці, імітуючи "перемогу радянської влади" в Україні. ​Асиметричний Удар ​Керівництво УНР, насамперед Генеральний Секретаріат та військове командування (Київський округ), діяло швидко та рішуче. У ніч з 11 на 12 грудня українські військові частини, вірні Центральній Раді (зокрема, полк імені Богдана Хмельницького та інші "українізовані" підрозділи), оточили ключові об'єкти, де базувалися потенційні заколотники. ​Мішені: Авіапарки, артилерійські дивізіони та інші військові об'єкти, де було зосереджено багато зброї та найбільше більшовицьких прихильників. ​Метод: Замість кровопролитних боїв було обрано тактику несподіваного роззброєння. Збільшовичені солдати, розбуджені зненацька, не встигли організувати опір. ​Наслідки та Відтермінування Війни ​У результаті блискавичної операції більшовицькі частини були повністю роззброєні. Їхніх лідерів заарештували, а самих солдатів посадили в ешелони та відправили за межі України, переважно до Росії. ​Ця перемога була стратегічно важливою, оскільки вона: ​Зберегла Столицю: Центральна Рада зберегла контроль над Києвом та військовим штабом, отримавши критично важливий час для зміцнення армії. ​Викрила Агресію: Вже через кілька днів, 17 грудня 1917 року, більшовицький уряд Росії надіслав до Центральної Ради ультиматум, що став офіційним початком першої відкритої радянсько-української війни. Спроба внутрішнього перевороту провалилася, і Кремль перейшов до прямої зовнішньої агресії. ​Українським силам вдалося знешкодити "удар у спину" та відстрочити падіння Києва до січня 1918 року, що дозволило УНР протриматися довше і підписати Берестейський мирний договір.

Ну а що робити?:) Що робити, якщо десятиріччями я вкладаюся спати десь між другою та третьою ночера? Відповідно, прокидаюся десь ближче до десятої? Чом би і ні? Якщо в мене є така можливість?:) Колись же ж в мене її не було? Й я могла тільки мріяти про те, щоб зранку не вистрілювати з під ковдри, а якісно вильожуватися? Прокидатися природним шляхом?:) Робота, потім служба? Маленькі діти? Спочатку саморобні, потім ті, яких лелека підвищеної вантажопідйомності мені гуртом приперачив?:) Й їхні школи!:) Потім матуся… Яка останні роки її життя давала мені жжжжару!:) Й мій сон був підлаштований під її графік неспання… Та цілодобові волання дурниною… Ірина Олександрова проводить серед мене розʼяснюючу роботу з приводу якихось там природних біоритмів?:) Обовʼязкового вкладання у ліжечко у визначений науковцями час?:) Як й чітко зазначений за часом підйом?:) Нуууууу… По-перше, я не пригадую, щоб колись вона перша за мене в будь-яких месенджерах припинила бути «зелененькою»?:) По-друге, прийняту кимось норму сну протягом восьми годин я ж вибираю?:) То які до мене питання?:) Чом би і ні?:) Спи собі, поки спиться!:) Я така, що й вдень легко можу приплющити подушку!:) А як по тутешнім часам в нас стабільно трапляються тотальні знеструмлення, то ці денні (вечірні) пересипання стають регулярними!:) Найголовне, намити міждупіє, одягти файні труселя та встигнути заснути до початку чергового масованого обссссстрілу?… А ще вірити в ЗСУ та ППО, не забувати на них донатити! Як (якщо) піднялася вже, то й побігла звершувати!!!:) Швиденько, хуткенько, весело та з вогником!:) Ной не нив і ти не ний!!! Не займаєшся сєкасом, не стогни!!! Часу на п…ззззздостраждання та сексуальні позіхання не знаходиться!!!:) Бо ще ж тре підлаштуватися під графік вимкнення електрики!!! Й переробити все заплановане за той час, поки світло є? Й те, що не вимагає наявності світла, поки що в хаті не зовсім темно?:) Баба Надя моя все життя примовляла: - Аби не було війни… Аж дратувала цим… - Ну яка війна, баб??? Ще з 2014 року тепер вже я примовляю: - Ніхто невиліковно не хворий? Ніхто не вмирає? Гради за шиворот не падають? Все інше - фігня… Лушпіння від цибулі… Хіба я припускала, що не тільки гррради, а ще й кинджжжжали, іссскандери, каллллібри, кабббби, балалайки та ще якийсь там моккккшанський непотріб гепатиме по моїй неньці? Щоб вони там всі загубилися, як собака на ярмарку… То ж за результатами ранку дійсним доповідаю! Придворна зграя годована! Яйця впольовані! Сніг почищений! Літнє взуття заховано! Зимне витаскано! Взуттєва поличка в тамбурі відпідар…шена!:) Сміття з неї та з під неї підметено! В хаті також метено, пиляка витерта, підлога з Доместосом мита! З газового котлу тріфіліси відтерті! Молоко, що молочниця Лідочка зранку на колодязь поставила, до хододильнику занесено, нехай тепер очікує, коли світло ввімкнеться та він запрацює!:) Гуртові закупи виконані! Прямо під хвіртку привезені рис, гречка, булгур з макаронними виробами, цукор, олія! Все ретельно розміщено! Зараз хуткенько їсточки наготую, та й хай собі темніє! Ліхтарики заряджені, то книжку читатиму! Підвищуватиму свій освітній рівень!:) А ще ж вчора не похвалилася??? Мені зненацька одна добра людина новеньку жильооооточку надіслала!!! Й цукерочок від Миколайчика! Намріювала собі таку камізельку років пʼять?:) Вирішила колись таки придбати!:) Бо якщо жіночка довго собі в чомусь відмовляє, вона швидко старіє!:) Й довго не могла обрати?:) Або з оленями щоб визеруночок був?:) Або з орнаментом?:) Й хотілося ж обидві!:) Та вартість в них… Навіть не як крило від Боїнгу, а як Боїнг цілком!:))) Орнамент тягаю вже який рік!? А олені так й були в загашнику мрійному!!! Тепер вони в мене є!!! Будуть, як баба Надя моя казала, на вихід!!! Ви там як? Цілі?

Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле: «Россия – враг Израиля» и «Украина – не друг и не враг Израиля» — по итогам опроса Newsru.co.il в декабре 2025 Опрос проходил 8–9 декабря и включал 30 вопросов. В нём приняли участие 3045 респондентов, из которых 98% проживают в Израиле. Это активная аудитория сайта, что важно учитывать при интерпретации данных. Результаты опубликованы 10 декабря 2025. Среди участников 63% определили себя как «правых», 27% — как «центристов», 3% — как «левых», а 7% затруднились с самоидентификацией. При этом 89% назвали себя патриотами Израиля. Коротко о результатах по России и Украине Одним из основных выводов опроса стала оценка отношения к России. 55% респондентов назвали Россию врагом Израиля. Лишь 6% считают её другом, остальные выбрали нейтральный вариант. Для Украины результаты выглядят иначе. 68% респондентов посчитали Украину «ни другом, ни врагом». Около 20% назвали её другом Израиля, и примерно 8–10% — врагом. Почему так произошло — подробное объяснение В массовом восприятии русскоязычной аудитории Россия перестала быть «сложным партнёром» или «страной со смешанными позициями». Сегодня значительная часть респондентов рассматривает её как государство, стоящее в одном ряду с основными противниками Израиля. Это завершение многолетнего процесса разочарования, ускоренного войной ХАМАС–Израиль и политикой Кремля, включая стратегическое сближение с Ираном и роль в региональных конфликтах. Украина же воспринимается иначе. Она присутствует в израильской повестке значительно слабее, не вовлечена в ближневосточные процессы и не вызывает сильных эмоций. В таких условиях любое голосование Украины в ООН получает символическое значение и воспринимается как жест — «за Израиль» или «против». Это формирует ощущение дистанции: Украина не враг, но и не выглядит союзником. Что Украине стоит сделать, чтобы её воспринимали лучше в Израиле 1. Снизить символические раздражители — прежде всего голосования в ООН Чаще воздерживаться в политизированных резолюциях и давать быстрые объяснения позиции. Это снижает эмоциональное раздражение и разрушает эффект «Украина проголосовала вместе с Ираном». 2. Усилить прямую коммуникацию с израильской аудиторией — этим должна заниматься не только община, но также государство Украина Сегодня решения Украины часто воспринимаются через призму слухов, соцсетей и внешних нарративов, потому что в израильском медиапространстве почти нет постоянных украинских голосов. Даже нейтральные действия выглядят двусмысленно, если их никто не объясняет. Чтобы изменить это, Украине нужна системная, регулярная работа в медиа: • постоянные комментарии и разъяснения; • объяснения голосований в ООН; • интервью о сотрудничестве Украины и Израиля; • участие в аналитических и общественных дискуссиях. И принципиально важно подчеркнуть: этим должна заниматься не только украинская община в Израиле, но также государство Украина — если Киеву действительно важно, как страна воспринимается в израильском обществе. Только сочетание усилий государства и активной общины формирует образ понятного и надёжного партнёра. 3. Работать с репатриантами как с ключевой аудиторией Эта группа формирует значительную часть русскоязычного информационного пространства. Украине нужны встречи, брифинги, участие в культурных мероприятиях, работа с локальными лидерами мнений. Эффект — уменьшение дистанции и укрепление доверия. 4. Показать, что Израиль — стратегически важный партнёр Украине необходимо демонстрировать инициативность: • развивать совместные проекты в технологиях, медицине, безопасности; • возобновить идеи обмена опытом между ВСУ и ЦАХАЛ; • регулярно присутствовать в профессиональных и экспертных медиа Израиля. Это создаёт образ страны, которая ищет партнёрства, а не остаётся сторонним наблюдателем. 5. Укреплять культурно-гуманитарный мост Общие культурные проекты, образовательные программы и работа с общинами усиливают эмоциональную близость. Чем больше Украина присутствует в культурной жизни Израиля, тем сильнее симпатия. 6. Разрушать мифы и объяснять противоречия Нужно регулярно и понятно объяснять: • что Украина делает для Израиля; • почему голосует так, как голосует; • что реально происходит в сотрудничестве двух стран. Это снижает влияние токсичных нарративов и устраняет недопонимание. Полная статья на НАновости: НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 https://news.nikk.co.il/oprosnewsru-co-il-12-2025/ Вопрос к аудитории: Как вы считаете, помогут ли эти шаги Украине перейти из категории «нейтрал» в категорию «друг Израиля»? Что, по вашему мнению, следует добавить или изменить? #Украина #Израиль #опрос #Newsru #дипломатия #отношения #внешняяполитика #общественноемнение #НАновости

День пива Lager День пива Lager (National Lager Day) відзначається 10 грудня у США – це особливий день для любителів пива, які цінують легкий, хрусткий та освіжаючий смак лагера, що об’єднує шанувальників цього напою по всьому світу, а не лише в країні заснування події. Цей день – не лише для того, щоб насолодитися холодним пивом, але й для того, щоб зрозуміти багату історію та процес приготування одного з найпопулярніших алкогольних напоїв у світі. Історія виникнення пива Lager Лагер виник у 19 столітті в Баварії, де пивовари експериментували зі зберіганням пива в холодному середовищі протягом тривалого часу. Термін “лагер” походить від німецького слова “lagern”, що означає “зберігати”. Цей метод передбачав використання дріжджів нижнього бродіння та зберігання пива в підвалах або печерах, заповнених льодом, що дозволяло осаду осідати і в результаті давало змогу отримати прозоре, хрустке пиво. З часом цей процес був вдосконалений, що призвело до появи золотистого лагера, який ми знаємо сьогодні. Лагери виготовляються з використанням дріжджів нижнього бродіння, які розвиваються при більш низьких температурах. До появи сучасних холодильних установок пивовари досягали необхідної низької температури, варячи пиво у виритих підвалах, заповнених льодом. Цей процес надає лагерові його характерного чистого та хрусткого смаку. Святкування Національного дня пива Дізнайтеся про різні види лагера: Pilsner, Doppelbock, American Lager та Lager у віденському стилі. Кожен з них має унікальний смак та історію пивоваріння. Лагер — це універсальне пиво, яке добре поєднується з багатьма продуктами і яким насолоджуються цілий рік, що робить його популярним вибором для різних випадків. Лагер посідає важливе місце в історії та культурі пива, оскільки процес його приготування та сорти відображають різні регіони та традиції. День пива Lager — це свято одного з найстаріших і найулюбленіших ферментованих напоїв. Це день, коли можна насолодитися холодним лагером, дізнатися про його історію та процес приготування, і, можливо, навіть спробувати зварити власний. Тож 10 грудня підніміть келих за багаті традиції та освіжаючий смак лагера.

#історія #події ⚔️ Після Кумейків: Відступ Павла Павлюка та фінал повстання 1637 року. Подія 10 грудня 1637 року не була кульмінацією, але стала трагічним епілогом великого козацького повстання під проводом Павла Бута (Павлюка). Цей день та наступні дні ознаменували завершення спроби козацтва відстояти свої права та вольності проти Речі Посполитої. 💥 Битва, що вирішила долю Ключова подія, яка призвела до відступу, сталася 6 (16) грудня 1637 року під Кумейками (нині Черкаська область). Сили: Козацькі війська Павла Павлюка та Карпа Скидана (близько 10–12 тисяч осіб, включаючи селян-повстанців) зійшлися з регулярною армією Речі Посполитої під командуванням великого коронного гетьмана Миколи Потоцького. Результат: Незважаючи на героїчний опір і високі втрати поляків, військо Потоцького, яке мало перевагу в артилерії та дисципліні, завдало козакам поразки. Павлюк був змушений відступити. 🏃 Відступ і здача Після битви розбиті сили козаків почали відхід на південь, до містечка Боровиця (на південний схід від Чигирина). Протягом 8–10 грудня 1637 року, під час цього важкого відступу, загони Потоцького переслідували козаків і брали їх у щільну облогу. Залишки повстанців опинилися у критичному становищі: вичерпалися запаси, моральний дух був низький. 10 (20) грудня (за новим стилем), після переговорів, козацька старшина, яка бажала зберегти реєстрове козацтво, фактично зрадила свого провідника. Вони видали Павла Павлюка та кількох його соратників коронному гетьману Потоцькому. В обмін на це Потоцький обіцяв амністію рядовим козакам. ⛓️ Наслідки та значення Доля Павлюка: Гетьмана Павлюка було доправлено до Варшави, де його разом з іншими ватажками стратили у 1638 році. Загальний наслідок: Повстання було жорстоко придушене, і вже у 1638 році сейм Речі Посполитої ухвалив так звані «Ординації Війська Запорозького». Цей документ різко обмежував козацькі права, скасовував виборність старшини та практично перетворював реєстрових козаків на найманих жовнірів на службі короля. Повстання Павлюка, хоч і зазнало поразки, стало важливим етапом у боротьбі за українську автономію і засіяло зерна майбутньої Хмельниччини.