ФУТБОЛЬНИЙ ДОВГОЖИТЕЛЬ
🇯🇵 Легендарний японський нападник Кадзуйосі Міура відзначився голом в офіційному матчі у віці 59 років і 149 днів.

⚽️ Футболіст «Фукусіми Юнайтед» вийшов у стартовому складі на кубковий поєдинок проти «Івакі Фурукави». На 52-й хвилині Міура відгукнувся на передачу партнера та ударом в один дотик зробив рахунок 5:0.

🔥 Гол викликав бурхливу реакцію гравців «Фукусіми» на полі та лаві запасних. Через три хвилини ветерана замінили, а його команда зрештою розгромила суперника з рахунком 7:0 і продовжила боротьбу за Кубок Імператора.

🥅 Для Міури цей м’яч став першим в офіційних змаганнях із листопада 2022 року. Тоді японець виступав за клуб, який зараз називається «Атлетіко Судзука».

📅 Нападник розпочав професійну кар’єру ще 1986 року і готується провести 42-й сезон. Його угода з «Фукусімою Юнайтед» розрахована до червня 2027 року, тому Міура може зустріти своє 60-річчя у статусі чинного футболіста.

🌍 У складі збірної Японії Міура забив 55 голів у 89 матчах. За свою кар’єру він також виступав у Бразилії, Італії, Хорватії, Австралії та Португалії.
#World_Football #футбол_football #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

😳🏀Гучна сенсація в НБА — зірка світового баскетболу, американець Леброн Джеймс став гравцем «Філадельфії»!

41-річний легендарний баскетболіст підписав контракт на два сезони із зарплатою $8 млн💰

«Вірю, що зможу допомогти Севенті Сіксерс стати чемпіонами. З нетерпінням чекаю можливості розпочати новий етап кар'єри та пройти цей шлях разом із новими вболівальниками», — заявив Леброн💪
#world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❗️ ОФІЦІЙНО. Легендарний Модрич визначився зі своїм майбутнім

✍️ Італійський «Мілан» офіційно оголосив про продовження контракту з легендарним хорватським півзахисником Лукою Модричем.

📝 Зазначається, що нова угода між клубом та 40-річним футболістом буде діяти протягом одного сезону.

👕 Гравець продовжить виступати під 14-м номером.

📊 В сезоні 2025/26 Лука Модрич провів 37 матчів на клубному рівні, відзначившись 2 забитими м'ячами та 3 гольовими передачами. Портал Transfermarkt оцінює вартість гравця в 3.5 мільйони євро.
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🇲🇾 Гран-прі Малайзії може несподівано повернутися до календаря Формули-1 вже у 2026 році

Через загострення конфлікту на Близькому Сході Формула-1 розглядає можливість заміни Гран-прі Бахрейну, якщо провести етап у жовтні стане неможливо. Одним із головних кандидатів на повернення став легендарний автодром Сепанг у Малайзії

Раніше Бахрейн планували провести 4 жовтня між етапами в Баку та Сінгапурі, але через погіршення безпекової ситуації шанси на це різко знизилися. Остаточне рішення щодо гонки очікується найближчими днями, а також може вплинути на долю етапів у Катарі та Абу-Дабі

Сепанг вважається одним із найкращих варіантів завдяки своєму розташуванню поруч із Сінгапуром і зручній логістиці – траса знаходиться біля міжнародного аеропорту, що дозволяє швидко організувати проведення Гран-прі. Востаннє Формула-1 виступала в Малайзії у 2017 році
#world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.

Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.
Він перетворився на захисника своїх полів.

Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.

А він заслуговує, щоб його пам’ятали.

Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.

Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.

Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.

Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.

Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.

Чекати було ніколи.

Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.

І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.

Він сам розміновував свої поля.

День за днем.

Метр за метром.

За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.

Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.

Вона прилетіла з неба.

Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.

Не на військових.

Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.

Для окупантів це було справжнє сафарі.

Олександр не міг із цим змиритися.

Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.

Щоранку ще до світанку він виходив у поле.

З рушницею.

З двома системами виявлення дронів.

Одна показувала, де знаходиться безпілотник.

Друга допомагала визначити момент його атаки.

Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.

Він дивився в небо.

Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.

Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».

Це звучить майже як легенда.

Але це була реальність.

На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.

Кожен із них міг убити людину.

Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.

Росіяни знали, хто він.

І мстилися.

У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.

Дім згорів.

Та навіть після цього він не виїхав.

Не покинув своїх людей.

Не залишив свою землю.

5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.

Він загинув так само, як жив останні роки.

Захищаючи інших.

10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).

Це була заслужена державна відзнака.

Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.

Від людей.

Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.

Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.

Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.

Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.

І це справедливо.

Але війна народила й інших героїв.

Тих, хто не перестав бути лікарем.

Учителем.

Рятувальником.

Фермером.

Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.

Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.

І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.

Вона щодня дивилася в небо.

Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.

Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.

🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.

Він був фермером. Людиною, яка понад усе любила землю. Ту саму землю, що годує Україну.

Але коли на Херсонщину прийшла росія, він зробив те, на що здатен далеко не кожен.
Він перетворився на захисника своїх полів.

Минуло вже майже дев’ять місяців відтоді, як Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно). Та про його подвиг знають далеко не всі.

А він заслуговує, щоб його пам’ятали.

Олександр Гордієнко народився 1967 року в Бериславському районі Херсонської області.

Усе своє життя він працював на землі. Створив фермерське господарство, вирощував зерно, розвивав село, давав людям роботу. Для нього поле було не бізнесом — воно було справою життя.

Та після повномасштабного вторгнення його господарство опинилося на передовій.

Херсонщина стала однією з найбільш замінованих областей світу.

Після деокупації правобережжя на його полях залишилися тисячі мін, нерозірваних снарядів і касетних боєприпасів.

Чекати було ніколи.

Якщо не засіяти землю навесні, країна втратить урожай.

І тоді Олександр почав робити те, чого не мав робити цивільний фермер.

Він сам розміновував свої поля.

День за днем.

Метр за метром.

За час цієї роботи він вивіз понад п’ять тисяч мін та інших вибухонебезпечних предметів, повертаючи життя українській землі.

Та навіть коли поля стали безпечнішими, смертельна небезпека не зникла.

Вона прилетіла з неба.

Російські оператори FPV-дронів почали цілеспрямовано полювати на українських фермерів.

Не на військових.

Саме на трактористів, комбайнерів і людей, які виходили збирати хліб.

Для окупантів це було справжнє сафарі.

Олександр не міг із цим змиритися.

Він продав «Мерседес» дружини, щоб купити потужні системи радіоелектронної боротьби, засоби виявлення безпілотників, амуніцію та зброю.

Щоранку ще до світанку він виходив у поле.

З рушницею.

З двома системами виявлення дронів.

Одна показувала, де знаходиться безпілотник.

Друга допомагала визначити момент його атаки.

Поки працівники збирали врожай, він дивився не на землю.

Він дивився в небо.

Бо знав: якщо не помітить дрон першим — хтось може не повернутися додому.

Саме тоді на Херсонщині його почали називати «фермером-Рембо».

Це звучить майже як легенда.

Але це була реальність.

На його рахунку — понад 200 знищених російських безпілотників.

Кожен із них міг убити людину.

Кожен збитий дрон означав ще один врятований екіпаж комбайна, ще одного живого тракториста, ще одну родину, яка ввечері дочекається свого батька чи сина.

Росіяни знали, хто він.

І мстилися.

У день його народження вони навмисно атакували його будинок ударними дронами.

Дім згорів.

Та навіть після цього він не виїхав.

Не покинув своїх людей.

Не залишив свою землю.

5 вересня 2025 року російський безпілотник забрав його життя.

Він загинув так само, як жив останні роки.

Захищаючи інших.

10 листопада 2025 року Президент України присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України (посмертно).

Це була заслужена державна відзнака.

Але справжнє визнання він отримав набагато раніше.

Від людей.

Від трактористів, які завдяки йому повернулися додому живими.

Від комбайнерів, які змогли зібрати врожай.

Від односельців, які знали: поки поруч Олександр, він зробить усе можливе, щоб захистити їх.

Сьогодні ми часто говоримо про героїв зі зброєю в окопах.

І це справедливо.

Але війна народила й інших героїв.

Тих, хто не перестав бути лікарем.

Учителем.

Рятувальником.

Фермером.

Бо Україну захищають не лише ті, хто тримає лінію фронту.

Її захищають і ті, хто, ризикуючи власним життям, вирощує хліб, щоб країна жила.

І коли наступного разу ви візьмете до рук буханець українського хліба, згадайте людину, яка дивилася не лише під ноги, шукаючи міни.

Вона щодня дивилася в небо.

Щоб російський дрон не забрав чиєсь життя.

Вічна пам’ять Герою України Олександру Гордієнку.

🇺🇦 Герої живуть доти, доки ми пам’ятаємо їхні імена.

У середу, 22 липня, поліція Львівської області оголосила в розшук колишнього футболіста донецького Шахтаря і львівських Карпат Ярослава Кікотя.

За даними поліції, востаннє, 77-річного мешканця Старого Самбору бачили у понеділок, 21 липня, близько 14:20 у селі Липники на Львівщині.

"Прикмети розшукуваного: 77 років, зріст – близько 175 сантиметрів, середньої статури, короткострижене сиве волосся.

Ярослав був одягнений у темно-коричневий светр, зелені штани та капці. Чоловік може бути дезорієнтований у просторі та не пам’ятати свого місця проживання. Якщо ви володієте будь-якою інформацією про місцеперебування розшукуваного, повідомляйте на оперативну лінію 102", – повідомили в поліції Львівської області.

Зауважимо, що Ярослав Кікоть також пограв за Спартак Івано-Франківськ, Новатор Жданов (нині – Маріуполь) та Авангард МК. Завершив свою кар'єру легендарний футболіст в 1979 році. Найбільше матчів у кар'єрі Кікоть відіграв саме за Карпати – 154 зустрічі. У них він відзначився голами 12 разів, а також двічі підкорював історичну для "левів" вершину, здобуваючи четверте місце у Вищій лізі СРСР.
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Легендарний англійський футболіст і тренер Кевін Кіган помер у віці 75 років після тривалої боротьби з раком.
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport @brovarysport
https://brovarysport.net.ua/?p=37745

РЕПОРТЕР

У запеклих боях зупинилося серце бійця,
Він поліг за свободу у грізну лиху заметіль,
І скорбота німа не зникає тепер із лиця.

Він раніше тримав перед кожним ефіром свій стиль,
Готував передачі, екранні новини писав,
Та полишив роботу заради військових зусиль.

На Сумському відрізку відважно країну спасав,
Боронив українські кордони від лютих навал,
Поки ворог жорстокий життя молоде не забрав.

Залишилися доньки, дружина, родинний причал,
Що тепер у сльозах проводжають героя в тугу,
Бо накрив їхній дім непоправний, болючий фінал.

Він віддав свої сили для битви у цьому кругу,
Хлопець з медіа став на порозі святої мети,
Щоб розбити оцю безнадійну ворожу дугу.

Пам'ять вічна тепер буде світлом яскравим цвісти,
Його подвиг записано в книгу хоробрих імен,
Що зуміли країну від чорного зла зберегти.

Україна схиляє сьогодні мільйони знамен,
Провіщаючи славу тому, хто не склав булави,
Серед сизих туманів і дальніх воєнних арен.

Він лишився в легендах назавжди, навічно живим.

Мирослав Манюк
20.07.2026

Присвячено загиблому герою Івану Трембовецькому, який у цивільному житті був випусковим редактором телеканалів «ТЕТ» та «2+2».

Легендарний Майк Тайсон, якому нещодавно виповнилося 60 років, працює в залі.