У рецензіях Steam з’явилася опція додавання характеристик «заліза» для кращого розуміння контексту скарг на продуктивність. Valve тестує анонімний збір даних про FPS на пристроях зі SteamOS для вдосконалення інструментарію Proton. Гравці тепер можуть вказувати конкретні причини незгоди з офіційним рейтингом сумісності Deck Verified. https://channeltech.space/soft/steam-beta-update-pc-specs-reviews-fps-tracking/

#історія #речі Секстант: Прилад, що підкорив океани за допомогою зірок 🌌🧭 Уявіть, що ви посеред безкрайнього океану. Навколо — лише вода до самого горизонту, жодних орієнтирів, а під рукою немає ані GPS, ані навіть радіо. До середини XVIII століття така ситуація часто ставала фатальною для моряків. Все змінилося з появою секстанта — витонченого приладу, який дозволив людині точно визначити своє місцеперебування, «прив’язавши» корабель до небесних світил. Назва приладу походить від латинського sextans — «шоста частина», оскільки його дуга (лімб) становить рівно 60 градусів, або одну шосту частину повного кола. Головна магія секстанта полягає в системі дзеркал. Моряк дивиться крізь зорову трубу одночасно на лінію горизонту та на відображення сонця або зірки. Поєднуючи їх в одному об’єктиві за допомогою рухомого важеля, штурман вимірює кут висоти світила над горизонтом. Знаючи цей кут і точний час, за допомогою спеціальних таблиць можна вирахувати широту та довготу з точністю до кількох миль. ☀️📐 Секстант з’явився майже одночасно у 1730-х роках завдяки працям двох винахідників: англійця Джона Гедлі та американця Томаса Годфрі. Він став вдосконаленою версією квадранта та октанта, оскільки дозволяв вимірювати кути до 120 градусів, що було критично важливо для навігації за місяцем. Саме секстант зробив морські подорожі передбачуваними, відкривши шлях для регулярної світової торгівлі та безпечних наукових експедицій Джеймса Кука. 🚢🗺️ Цікавий факт: секстант виявився настільки надійним інструментом, що він вийшов за межі океанів. У 1960-х роках спеціальні космічні секстанти використовувалися астронавтами місій «Аполлон». У разі відмови бортового комп’ютера Ніл Армстронг та його колеги мали змогу визначити курс на Землю, орієнтуючись за зірками через ілюмінатор корабля. Це був чи не єдиний античний за своєю суттю прилад на борту надсучасного ракетоплана. 🚀✨ Існує міф, що користуватися секстантом дуже просто. Насправді це вимагало неабиякої майстерності: на палубі корабля, що постійно хитається, треба було впіймати мить, коли сонце «торкається» горизонту. Найменша похибка у вимірюванні кута в одну мінуту (1/60 градуса) призводила до помилки в одну морську милю на карті. Тому штурман був найбільш шанованою людиною на судні після капітана. 🌊👨‍✈️ Сьогодні, в епоху супутників, секстант став красивим анахронізмом, символом морської романтики. Проте він і досі входить до обов’язкової програми навчання професійних моряків. Чому? Бо батарейки в навігаторах сідають, електроніка може вийти з ладу, а зірки та закони геометрії залишаються незмінними вічно. Секстант — це нагадування про часи, коли доля корабля залежала лише від гострого зору людини та її вміння читати небо. 🌌⚓

#історія #події Кіотський протокол: Коли світ вперше спробував «вимкнути обігрівач» планети 🌍🌡️ 16 лютого 2005 року увійшло в історію як день, коли екологія нарешті стала великою світовою політикою. Саме тоді набув чинності Кіотський протокол — перша глобальна угода, яка зобов’язала розвинені країни не просто «співчувати» природі, а реально скорочувати викиди парникових газів. 📉 Велика гра за чисте повітря Протокол був підписаний у японському місті Кіото ще в 1997-му, але шлях до його реалізації зайняв вісім років. Чому так довго? Бо це була не просто екологічна хартія, а потужний економічний інструмент. Документ запровадив те, що раніше здавалося фантастикою — ринок квот на викиди. Країни, які не використовували свій ліміт «брудного повітря», могли продавати його тим, хто перевищував норми. 💰🏭 Україна та «зелені» мільярди Для нашої країни Кіотський протокол став шансом на масштабну модернізацію. Оскільки після розпаду СРСР українська промисловість значно скоротилася, у нас з'явився величезний надлишок квот. У 2009–2010 роках Україна продала частину своїх одиниць установленої кількості (ОУК) Японії та Іспанії, отримавши сотні мільйонів євро. Ці кошти мали йти виключно на «зелені» проєкти: утеплення шкіл, лікарень та оновлення рухомого складу метрополітену. 🚉🏢 Чи спрацювало це? Кіотський протокол часто критикують. Мовляв, найбільші забруднювачі (на кшталт США, які так і не ратифікували його, або Китаю, який вважався країною, що розвивається) не мали жорстких обмежень. Проте саме цей документ створив прецедент: людство вперше визнало, що клімат — це спільна відповідальність, а за забруднення атмосфери треба платити реальною валютою. 💸🌬️ Сьогодні, коли ми обговорюємо Паризьку угоду чи «зелений перехід» Європи, ми маємо пам'ятати, що все починалося саме тоді, 16 лютого 2005-го. Це був перший крок у довгій спробі людства навчитися жити так, щоб не спалити власний дім. 🏡🔥

#історія #факт Флоренс Фостер Дженкінс: Тріумф глухоти над здоровим глуздом. ​Якщо історія музики — це храм, то Флоренс Фостер Дженкінс — це людина, яка забігла туди з вогнегасником і випадково влаштувала справжній перформанс. Вона стала найвідомішою сопрано світу не завдяки своєму голосу, а всупереч будь-яким законам акустики, логіки та фізіології. 🎻 ​Флоренс народилася у 1868 році в заможній родині в Пенсільванії. Батько відмовився фінансувати її музичну освіту, ймовірно, маючи кращий слух, ніж батьківське терпіння. Проте після його смерті у 1909 році Флоренс отримала спадок, який дозволив їй нарешті випустити на волю свого внутрішнього солов’я — птаха з явними ознаками ларингіту та повною відсутністю координації. ​Вона заснувала «Клуб Верді» в Нью-Йорку та почала давати приватні концерти. Її техніка була революційною: вона ігнорувала ноти, ритм та темп, вважаючи їх лише прикрими перешкодами на шляху до самовираження. Слухачі на її виступах часто прикривали обличчя хустинками, щоб не видати істеричний сміх, який Флоренс сприймала як «екстатичне розчулення». У той час як у москві того періоду оперні диви боролися за прихильність імператорських театрів за допомогою академічної вивіреності, Дженкінс просто купувала собі крила з пір’я та виходила на сцену в образі «Ангела натхнення». 🎻 ​Кульмінація її «кар'єри» настала 25 жовтня 1944 року. У віці 76 років вона орендувала легендарний Карнегі-хол. Квитки були розпродані за лічені години, а тисячі людей залишилися на вулиці, благаючи про вхід. Це був технологічний парадокс: у добу, коли звукозапис уже міг зафіксувати найменшу фальш, публіка прагнула почути саме її. Коли вона почала виконувати арію Цариці ночі Моцарта, зал вибухнув сміхом, який Флоренс сприйняла за розчулення. Це не був спів — це була імітація звуку скла, яке дряпає метал під час шторму. ​Флоренс померла через місяць після цього виступу, у листопаді 1944 року, ймовірно, на піку абсолютної впевненості у власному генії. Вона довела, що щира віра у свій талант здатна замінити будь-які вокальні дані. Її записи, що збереглися донині, є найкращим інструментом для дослідження людської психології: ми любимо її не за те, як вона співала, а за зухвалість бути жахливою у світі, що вимагає досконалості. 🎻 ​Дженкінс назавжди залишилася в історії як нагадування: якщо ви достатньо гучно вірите у власну велич, історія зрештою здасться і впише ваше ім'я у свої аннали — навіть якщо це буде зроблено з іронічною посмішкою. 🎻

#історія #речі Сурдина: Таємний агент оркестру, що вміє приборкувати звуки 🎺🤫 Якщо музика — це мова емоцій, то сурдина — це її майстерний шепіт. Цей невеликий, але критично важливий аксесуар здатний перетворити тріумфальний рев труби на приглушений плач або зробити звучання скрипки інтимним, наче сповідь. Сурдина (від латинського surdus — глухий) з’явилася як інструмент контролю, але швидко стала інструментом натхнення, подарувавши композиторам цілу палітру нових «кольорів». 🎨🎻 Історія сурдини для струнних інструментів налічує століття. Вже у XVII столітті скрипалі використовували маленькі «гребінці» з дерева, металу або слонової кістки, які кріпилися на підставку (кобилку) інструмента. Сурдина обтяжує підставку, обмежуючи її вібрацію, що робить звук не лише тихішим, а й більш матовим, оксамитовим. Композитори епохи бароко, як-от Клаудіо Монтеверді, були одними з перших, хто почав офіційно прописувати в партитурах позначку con sordino (із сурдиною). 🎼🎭 Справжня революція сурдин відбулася в секції духових інструментів. Для труби чи тромбона сурдина — це спеціальна «вставка» у розтруб. Вона не просто приглушує гучність, вона радикально змінює тембр. Існує безліч видів духових сурдин: Straight (пряма): дає різкий, дещо «металевий» звук. Cup (чашоподібна): створює м'яке, гугняве звучання, улюблене джазменами. Wah-wah (гармонійна): оснащена рухомою трубкою, що дозволяє музиканту буквально імітувати людський голос, створюючи той самий знаменитий ефект «уа-уа». 🎷🎙️ Цікавий факт: у джазовій музиці початку XX століття замість професійних сурдин часто використовували підручні предмети. Легендарні трубачі могли вставляти в розтруб склянки, капелюхи або навіть гумові вантузи для прочищення труб. Останні виявилися настільки ефективними для створення специфічного «гарчання», що сучасні виробники випускають спеціальні сурдини-вантузи для професійних оркестрів. 🎩🪠 Існує міф, що сурдина потрібна лише для того, щоб не заважати сусідам під час репетицій. Насправді ж, гра з «домашньою» сурдиною (practice mute) — це лише технічна необхідність. Справжня оркестрова сурдина — це художній засіб. Вона дозволяє інструменту «зникнути» у загальному фоні або, навпаки, виділитися незвичним, потойбічним тембром у сольних партіях. 🌌✨ Сьогодні сурдина залишається незамінною в арсеналі будь-якого професіонала. Вона вчить музиканта тонкої гри: коли ви закриваєте шлях звуку, ви змушуєте слухача прислухатися уважніше. Це нагадування про те, що в мистецтві іноді найгучніше звучить те, що сказано пошепки. 🌬️🎶

#історія #речі Діапроєктор: «Чарівний ліхтар», що подарував нам магію світла та тіні 📽️✨ Задовго до появи Netflix, YouTube та навіть перших кінотеатрів брати Люсьєр мали попередника, який змушував серця публіки битися частіше. Laterna Magica, або «Чарівний ліхтар» — пристрій, який став прабатьком усіх сучасних проєкторів. Це була справжня хай-тек магія XVII століття, що перетворювала звичайну темну кімнату на портал у паралельні світи. 🌌🔮 Конструкція перших ліхтарів була водночас простою та небезпечною. Всередині металевого корпусу горіла масляна лампа або свічка. Світло проходило крізь лінзу, підсвічуючи скляну пластину з малюнком, і проєктувало зображення на стіну. Найбільшою майстерністю вважалися рухомі слайди: дві скляні пластини накладали одна на одну, і за допомогою маленького важеля можна було змусити намальовану фігуру «кліпати» очима або «рухати» руками. Для людей того часу це виглядало не менш дивовижно, ніж для нас — доповнена реальність. 🕯️🖼️ Цікавий факт: у XVIII столітті «Чарівний ліхтар» використовували для фантасмагорій — перших у світі «хоррор-шоу». Майстри ілюзій ховали пристрій за напівпрозорим екраном, створюючи ефект привидів, що літають у повітрі. Глядачі часто непритомніли від жаху, вірячи, що перед ними справжні духи. Так діапроєктор став першим інструментом, який навчив людей добровільно лякатися заради розваги. 👻😱 З часом масляні лампи замінили електричні лампочки, а скляні пластини — зручною 35-міліметровою плівкою. У другій половині XX століття діапроєктор став головним «гаджетом» для сімейних вечорів. Хто з нас не пам’ятає цей особливий запах нагрітої пилу та металу, характерне клацання перемикача та біле простирадло на стіні? Це був час «повільного контенту», коли кожна казка на діапозитивах тривала рівно стільки, скільки тато чи мама читали текст під кадром. 🎞️🏡 Існує міф, що діапроєктори померли разом із появою цифрових технологій. Насправді їхня оптика та принципи фокусування лягли в основу сучасних мультимедійних проєкторів та систем планетаріїв. Навіть найсучасніший 4K-проєктор — це лише дуже вдосконалений «Чарівний ліхтар», який все ще потребує темряви, щоб розказати нам свою історію. 🛰️🌟 Сьогодні діапроєктор — це теплий символ аналогового дитинства. Він нагадує нам, що справжня магія не в кількості пікселів, а в атмосфері очікування дива, коли світло згасає, і на стіні оживає перша картинка. Це був перший крок людства до візуальної цивілізації, де світло стало головним художником. 🎨🔦

#історія #події Наймасштабніший антивоєнний протест в історії людства 🕊️ 15 лютого 2003 року відбулася подія, що увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найбільша одночасна демонстрація в історії. Мільйони людей у понад 800 містах по всьому світу вийшли на вулиці, щоб виступити проти планів США та їхніх союзників розпочати вторгнення в Ірак. 🌍 Цей день став унікальним прикладом глобальної солідарності: Географія спротиву: Протести охопили всі континенти, включаючи навіть Антарктиду (де персонал станції Мак-Мердо провів невеликий мітинг). Найбільші демонстрації пройшли в Римі (близько 3 мільйонів осіб), Мадриді та Лондоні. 🏛️ Цивільний голос: За різними оцінками, загальна кількість учасників склала від 8 до 15 мільйонів. Люди різних релігій та політичних поглядів об’єдналися навколо ідеї, що війна не може бути інструментом вирішення конфліктів у XXI столітті. 🤝 Наслідки та уроки: Хоча протести не зупинили початок війни (вторгнення почалося через місяць), вони назавжди змінили сприйняття громадянського суспільства. Подія продемонструвала, що завдяки розвитку технологій та зв’язку, громадська думка стала «другою світовою наддержавою», з якою змушені рахуватися навіть найпотужніші уряди. 🧠 Цей день нагадує нам, що навіть коли велика політика здається невблаганною, голос мільйонів залишає слід в історії, формуючи моральні орієнтири для майбутніх поколінь. 🕯️

#дати Трагедія «чужих» воєн: День вшанування учасників бойових дій на території інших держав 🪖 15 лютого в Україні офіційно вшановують тих, хто виконував військову службу за межами батьківщини. Ця дата не випадкова: саме цього дня у 1989 році останній підрозділ радянських військ покинув територію Афганістану. 🔚 Для України ця війна стала глибокою раною. Понад 160 тисяч українців пройшли крізь афганське пекло, з яких понад 3 300 повернулися в цинкових трунах, а тисячі залишилися каліками. москва використовувала українських хлопців як «гарматне м'ясо» для підтримки маріонеткових режимів у Кабулі, Анголі, В'єтнамі та інших куточках світу, де процвітав «соціалістичний інтернаціоналізм». 🌍 Сьогодні цей день — це не про «радянську славу», а про пам'ять і повагу до воїнів, які стали заручниками геополітики москви. Багато з ветеранів Афганістану та інших локальних конфліктів у 2014-му та 2022-му роках знову взяли до рук зброю, але цього разу вже для захисту власного дому від тієї самої імперії, що колись відправляла їх в Афган. 🇺🇦 Історична довідка: Україна брала участь у миротворчих місіях під егідою ООН у понад 20 країнах світу, демонструючи, що українське військо — це інструмент миру, на відміну від агресивних формувань росії.

#історія #музика The Shaggs: Хронологія тріумфу щирої недолугості над музичною теорією. ​В історії музики існують гурти, які стають відомими завдяки віртуозності, і гурти, що стають легендами через її повну відсутність. The Shaggs — три сестри з глухого містечка у Нью-Гемпширі — належать до другої категорії, ставши головним болем для музикознавців та іконами для Курта Кобейна та Френка Заппи. 🎻 ​Історія колективу почалася не з любові до мистецтва, а з параноїдального пророцтва. Ще у 1930-х роках мати Остіна Віггіна, батька дівчат, передбачила йому три речі: він одружиться з рудоволосою жінкою, у нього будуть сини, яких вона не побачить, і його доньки стануть популярним музичним гуртом. Коли до середини 1960-х перші два пункти збулися, Остін, не гаючи часу, взявся за реалізацію останнього. У 1968 році він забрав доньок Дороті, Бетті та Хелен зі школи, купив їм інструменти та змусив репетирувати за графіком, якому б заздрили спартанці. ​Проблема була лише в одному: сестри Віггін не мали жодного уявлення про ритм чи гармонію. Проте вже 9 березня 1969 року на студії Fleetwood у Массачусетсі вони записали альбом Philosophy of the World. Результат виявився настільки дезорієнтуючим, що навіть професійні інженери під час запису ледве стримували сміх. Музика The Shaggs звучить так, ніби три різні пісні намагаються вижити в одному просторі, ігноруючи закони фізики. 🎻 ​Поки в москві того часу, на зламі 1960-х та 1970-х, офіційні ансамблі вивіряли кожну ноту під наглядом цензорів, створюючи стерильний і передбачуваний продукт, ці дівчата в США випадково винайшли «арт-брют» у музиці. Вони грали абсолютно щиро, не підозрюючи, що їхні структури — це чистий авангард. У 1973 році, після смерті батька, гурт припинив існування, але їхня слава лише починалася. У 1980 році альбом був перевиданий, і саме тоді Террі Адамс із гурту NRBQ відкрив їх світові. Френк Заппа пізніше заявляв, що The Shaggs «кращі за Beatles», маючи на увазі їхню абсолютну автентичність. ​Технологічно цей запис — пам'ятник аналоговому хаосу. Жоден сучасний алгоритм чи автотюн не зможе відтворити ту специфічну десинхронізацію, яку сестри видавали природним шляхом. Це була перемога чистої ідеї над формою: дівчата просто хотіли догодити батькові, а натомість створили альбом, який сьогодні вважається одним із найважливіших зразків аутсайдерської музики. У 1999 році журнал Rolling Stone включив їхній альбом до списку найважливіших записів століття, остаточно легітимізувавши цей дивний хаос. 🎻 ​The Shaggs довели: щоб залишити слід в історії, іноді достатньо просто бути собою настільки сильно, щоб це почало лякати оточуючих. Їхня дискографія — це нагадування, що професіоналізм — це лише навичка, а справжня музика народжується там, де закінчуються правила. 🎻

#історія #речі Камертон: Сталевий диктатор, що навчив світ співати в унісон 🎶🔱 Уявіть світ, де кожен музикант — сам собі камергмейстер, а поняття «чистої ноти» таке ж розпливчасте, як обіцянки перед виборами. До XVIII століття налаштування інструментів було справою смаку, настрою та вологості повітря. Органісти орієнтувалися на довжину труб, скрипалі — на інтуїцію, а співаки — на те, як сьогодні виспалися. Весь цей гармонійний хаос припинив англійський сурмач Джон Шор у 1711 році, подарувавши людству маленьку сталеву «вилку». 🇬🇧🎻 Пристрій Шора був геніальним у своїй простоті: сталевий стрижень, зігнутий у формі літери U. При ударі він видає чистий, позбавлений обертонів звук, який майже не змінюється від температури чи часу. Джон назвав свій винахід «pitchfork» (що іронічно перекладається і як камертон, і як вила), натякаючи, мабуть, на те, що фальшивих музик чекає особливе місце в пеклі. Його перший камертон вібрував із частотою 419 Герц — саме так тоді звучала нота «Ля». 🔱⚡ Існує міф, що сучасний стандарт у 440 Герц був встановлений для того, щоб музика звучала «агресивніше». Насправді ж, упродовж століть висота строю невблаганно повзла вгору (так званий «пітч-інфляція»), бо блискучі високі ноти більше подобалися публіці. Лише у 1939 році міжнародна конференція в Лондоні вольовим рішенням зафіксувала 440 Гц як золотий стандарт. Хоча деякі прихильники теорій змов досі шукають у цій цифрі масонський слід або вплив на чакри. 🧘‍♂️📻 Камертон виявився настільки точним, що втік із філармоній у наукові лабораторії. Його використовували для вимірювання швидкості звуку, перевірки слуху (тест Вебера, який і досі в моді у лорів) і навіть як серце перших годинникових механізмів підвищеної точності. Це чистий еталон: він не підлаштовується під обставини, він змушує обставини підлаштовуватися під себе. 🩺🕰️ Сьогодні, коли кожен смартфон має вбудований тюнер, камертон став символом аристократичного мінімалізму. Він нагадує нам, що серед цифрового шуму та автотюну десь існує абсолютна істина — тверда, сталева і непідкупна. Це нагадування про те, що навіть у найгучнішому оркестрі життя все починається з одного тикання металом об коліно та короткої миті ідеальної тиші. 🤫✨