• Щось відбій останньої тривоги в нашому районі трапився десь о пів на шосту ранку?


    То я вже переймаюся, яку катаклізьму нам «доброзичливий» сусід готує?…


    Дожили, піллллять…

    Відсутність тривог та підвищених небезпек - привод для переймань…


    Що тішить, сьогодні черговий відмін полоненими відбувся!

    Й це - чудова новина!


    До городу сьогодні не дійшла…

    Бо хрррребет з куприком вимагали короткочасної відпустки?


    То знайшла, чим себе в хаті зайняти?

    Відпі-пііііі-пі-мила обидві кухонні полички з ємностями для приправ, склянками, чашками та горнятками!


    Начекрижила тазок запеченої Ірина Олександрова щоковини з цибулею, оцтом, гірчицею та приправою для сала!


    Вже майже половину зжжжерли!:)

    Під пиво!:)

    Для вживання якого був гідний привід!!!

    Донечка моя отримала сертифікат про підвищення кваліфікації!!! Після проходження навчання!

    З чим ми її й вітали!!!


    Ви там як?

    Щось відбій останньої тривоги в нашому районі трапився десь о пів на шосту ранку?То я вже переймаюся, яку катаклізьму нам «доброзичливий» сусід готує?…Дожили, піллллять…Відсутність тривог та підвищених небезпек - привод для переймань…Що тішить, сьогодні черговий відмін полоненими відбувся!Й це - чудова новина!До городу сьогодні не дійшла…Бо хрррребет з куприком вимагали короткочасної відпустки?То знайшла, чим себе в хаті зайняти?Відпі-пііііі-пі-мила обидві кухонні полички з ємностями для приправ, склянками, чашками та горнятками!Начекрижила тазок запеченої Ірина Олександрова щоковини з цибулею, оцтом, гірчицею та приправою для сала!Вже майже половину зжжжерли!:)Під пиво!:)Для вживання якого був гідний привід!!!Донечка моя отримала сертифікат про підвищення кваліфікації!!! Після проходження навчання!З чим ми її й вітали!!!Ви там як?
    123переглядів
  • Все шукала якихось причин, аби саботувати городні вправи?:)

    Самі знайшлися!:)
    Зранку дощ!:)

    От причин не відпі-піііі-піііііі-мити кухонні столи та шафки не знайшлося!:)
    Відмила!:)
    «Марсельське мило» - свято душі!!!

    (А для миття пластику - Доместос, а для санвузла - Туалетне каченя!)

    Чергова тривога.
    РЙ.

    Квіти.

    Живемо далі!
    Все шукала якихось причин, аби саботувати городні вправи?:) Самі знайшлися!:) Зранку дощ!:) От причин не відпі-піііі-піііііі-мити кухонні столи та шафки не знайшлося!:) Відмила!:) «Марсельське мило» - свято душі!!! (А для миття пластику - Доместос, а для санвузла - Туалетне каченя!) Чергова тривога. РЙ. Квіти. Живемо далі!
    205переглядів
  • ͟К͟у͟х͟о͟н͟н͟і͟ ͟н͟а͟г͟о͟л͟о͟с͟и͟ ͟
    ▪️ Ва́ги
    ▪️ Глек, гле́чик (а не «кувшин»)
    ▪️ Де́ко (а не «противень»)
    ▪️ До́щечка, стільни́ця (а не «доска», «досточка»)
    ▪️ Друшля́к (а не «дуршлаг»)
    ▪️ Ка́вник (а не «кофейник»)
    ▪️ Кавомо́лка (а не «кофемолка»)
    ▪️ Куліна́рія
    ▪️ Кухоль, кухлик, чашка (а не кружка)
    ▪️ Кухо́нний
    ▪️ Ніж (а не «нож»)
    ▪️ Ополо́ник (а не «половник»)
    ▪️ Піала́
    ▪️ Ре́шето
    ▪️ Серве́тка (а не «салфєтка»)
    ▪️ Сільни́ця, соля́нка (а не «солонка»)
    ▪️ Скля́нка (а не «стакан»)
    ▪️ Соломи́нка
    ▪️ Та́ця (а не «поднос»)
    ▪️ Те́ртка, терту́шка (а не «тьорка»)
    ▪️ Фарту́х
    ▪️ Фо́льга
    ▪️ Цукорниця (а не сахарниця)
    ▪️ Черствий
    ͟К͟у͟х͟о͟н͟н͟і͟ ͟н͟а͟г͟о͟л͟о͟с͟и͟ ͟ ▪️ Ва́ги ▪️ Глек, гле́чик (а не «кувшин») ▪️ Де́ко (а не «противень») ▪️ До́щечка, стільни́ця (а не «доска», «досточка») ▪️ Друшля́к (а не «дуршлаг») ▪️ Ка́вник (а не «кофейник») ▪️ Кавомо́лка (а не «кофемолка») ▪️ Куліна́рія ▪️ Кухоль, кухлик, чашка (а не кружка) ▪️ Кухо́нний ▪️ Ніж (а не «нож») ▪️ Ополо́ник (а не «половник») ▪️ Піала́ ▪️ Ре́шето ▪️ Серве́тка (а не «салфєтка») ▪️ Сільни́ця, соля́нка (а не «солонка») ▪️ Скля́нка (а не «стакан») ▪️ Соломи́нка ▪️ Та́ця (а не «поднос») ▪️ Те́ртка, терту́шка (а не «тьорка») ▪️ Фарту́х ▪️ Фо́льга ▪️ Цукорниця (а не сахарниця) ▪️ Черствий
    338переглядів
  • Що ніч, що ранок задалися…
    Й що робити, коли впало забрало?…
    Коли псссссешиш та нервуєшся так, що сама себе лякаєшся?

    Кудись нескінченну агресію та неннннавість подіти тре???

    Йти б у двір щось звершувати? Але там дме такий крижаний вітер, що з хати й дзьоб висувати ніякого бажання нема?

    Без будь-яких бажань собачих «недопалків» ще пів цебра визбирала.
    Біллллльо з пралки понавішала!
    Вітром його вже й витіліпало, висушило!

    То хуткенько тре знайти собі якесь заняття в хаті!!!
    На кшталт, відпі-піііі-пі-драїти кухонні шафки, кахлі, пічку та мийку!:)
    Й відмити якусь кількість слоїків, що з купою недоїдків мій гуртожиток назбирав у тамбурі!!!

    Столи та холодильник донечка вже митиме!
    Бо я вже все.
    Здулася!
    Вляглася на канапу та бульби дую!:)

    Аааааа ще ж тре піднятися, та піти бузок посадити?
    Білий!
    Кудластий!
    Від Бродецька Ольга!

    Й от тільки не кажіть мені, що я щороку обіцяю нііііііяких рослин вже більше не садити?:)
    Ну так!
    Обіцяю!
    Ййййй що?:)

    Я взагалі хто?
    Я - хазяйка свого слова!!!:)
    Сссссхотіла, дала!:)
    Не схотіла, назад забрала!:)))

    Та й я ж всього один-одненький бузочок придбала!!!
    Останній!:)
    Обіцяю!:)

    Не вгадала я!
    Про одненький бузочок!
    Оля ще й ггггайстру, як-то формулюють на Полтавщині, в посилочку припхала!:)

    Дякую, ріднесенька!!!

    Розгубилася.
    Чи бігти з лопатою у квітник, все садити?
    А заморозками погрожують? Це по-друге!
    По-перше, там, де я планую той бузок відрощувати, в мене взагалі брила криги ще у квітнику!
    Чи потримати поки в хаті на підвіконні???
    Що ніч, що ранок задалися… Й що робити, коли впало забрало?… Коли псссссешиш та нервуєшся так, що сама себе лякаєшся? Кудись нескінченну агресію та неннннавість подіти тре??? Йти б у двір щось звершувати? Але там дме такий крижаний вітер, що з хати й дзьоб висувати ніякого бажання нема? Без будь-яких бажань собачих «недопалків» ще пів цебра визбирала. Біллллльо з пралки понавішала! Вітром його вже й витіліпало, висушило! То хуткенько тре знайти собі якесь заняття в хаті!!! На кшталт, відпі-піііі-пі-драїти кухонні шафки, кахлі, пічку та мийку!:) Й відмити якусь кількість слоїків, що з купою недоїдків мій гуртожиток назбирав у тамбурі!!! Столи та холодильник донечка вже митиме! Бо я вже все. Здулася! Вляглася на канапу та бульби дую!:) Аааааа ще ж тре піднятися, та піти бузок посадити? Білий! Кудластий! Від Бродецька Ольга! Й от тільки не кажіть мені, що я щороку обіцяю нііііііяких рослин вже більше не садити?:) Ну так! Обіцяю! Ййййй що?:) Я взагалі хто? Я - хазяйка свого слова!!!:) Сссссхотіла, дала!:) Не схотіла, назад забрала!:))) Та й я ж всього один-одненький бузочок придбала!!! Останній!:) Обіцяю!:) Не вгадала я! Про одненький бузочок! Оля ще й ггггайстру, як-то формулюють на Полтавщині, в посилочку припхала!:) Дякую, ріднесенька!!! Розгубилася. Чи бігти з лопатою у квітник, все садити? А заморозками погрожують? Це по-друге! По-перше, там, де я планую той бузок відрощувати, в мене взагалі брила криги ще у квітнику! Чи потримати поки в хаті на підвіконні???
    474переглядів
  • Я?
    Складна людина?
    Та про що ви?:)
    Я ж тиха, мила, ніжна, як червнева ніч!:)

    Може й не без деяких відмінностей від оточуючих!?:)
    Нарешті, маю право!:)

    Баба Надя моя як казала?
    - В кожної каструльки своя кришачка!:)
    Й бабі я вірю!
    Баба для мне залишиться назавжди непокобелимим авторитетом!:)

    Ще один з її афоризмів, з найулюбленіших:
    - Роби добре або не роби взагалі!

    Не впевнена, що мої особисті таргани - така вже проблема для оточуючих!?:)
    От для мене, так, проблема!:)

    Я просто визвіряюся, коли бачу, щось розташоване не за типом, розміром, кольором!:)

    Книжки в шафі повинні стояти за темами та розміром!:) Й щоб їхні назви та автори читалися зліва направо, знизу вгору!:)

    Посуд в кухонній сушарні - також!:) За розміром, глибиною, місткістю!
    Й хай Бог милує, щоб хтось запхав якусь тарілку сікось-накось-наперекось!:)
    Всі тарілки та мисочки мають шикуватися чччччьотенько паралельно!:)

    Горнятка й склянки на поличках - перпендикулярно!:)

    Виделки в ємностях праворуч!:)
    Чайні ложки - ліворуч!:)
    Столові - всередині!:)
    Й не дай, Боже, хтось перекладе в інший ящик відкривалку для кришок!:)

    Крихти, цукор, якась вода на столі - повввввбивав би б!!!:)

    З ще більшою пристрастю повввввбивання я реагую на трифіліси, які залишаються на столах чи поличках холодильнику від потьоків з банок молока чи компоту!!!:)

    Труселя зберігаються в спеціальній коробочці!:)
    Згорнуті рулончиком!:)

    Шкарпетки - запхані одна в одну!:)

    Одяг після прання розвішується виключно за бокові шви!:) Або на тремпеля!:)
    Труселя - за серединку!:)

    Санвузол - головний біль!:)
    Сіточка в ванні обовʼязково повинна бути чистою!!!
    Душові лійка з шлангом розвішені тільки так!:)
    Вмивальня - без натяку на залишки зубної пасти!
    Зубні щітки - строєм!!! Моя - праворуч!:)

    Рушники в санвузлі та кухні - квіточкою чи визерунком донизу!:)

    Як це може бути не зрозуміло комусь, хезе?:)))

    Якщо в моїй хаті навіть кожна порошина має бути на своєму місці, я - перфекціоніст?:)

    Але ж в житті існує закон рівноваги?:)
    Й він таки працює!:)

    Схоже, щоб врівноважити цей перфекціонізЬм, в мене мешкає придворна зграя!?:)

    Яка жамкає килимки по всій хаті!
    Лазить по всіх столах!
    Спить не просто на моєму ліжечку, а ще й під ковдрою!:)
    Трясе всюди своєю вовнякою!:)

    Й жоден з цих моментів мене аж ніяк не дратує!:)))

    Ви там як?
    Я? Складна людина? Та про що ви?:) Я ж тиха, мила, ніжна, як червнева ніч!:) Може й не без деяких відмінностей від оточуючих!?:) Нарешті, маю право!:) Баба Надя моя як казала? - В кожної каструльки своя кришачка!:) Й бабі я вірю! Баба для мне залишиться назавжди непокобелимим авторитетом!:) Ще один з її афоризмів, з найулюбленіших: - Роби добре або не роби взагалі! Не впевнена, що мої особисті таргани - така вже проблема для оточуючих!?:) От для мене, так, проблема!:) Я просто визвіряюся, коли бачу, щось розташоване не за типом, розміром, кольором!:) Книжки в шафі повинні стояти за темами та розміром!:) Й щоб їхні назви та автори читалися зліва направо, знизу вгору!:) Посуд в кухонній сушарні - також!:) За розміром, глибиною, місткістю! Й хай Бог милує, щоб хтось запхав якусь тарілку сікось-накось-наперекось!:) Всі тарілки та мисочки мають шикуватися чччччьотенько паралельно!:) Горнятка й склянки на поличках - перпендикулярно!:) Виделки в ємностях праворуч!:) Чайні ложки - ліворуч!:) Столові - всередині!:) Й не дай, Боже, хтось перекладе в інший ящик відкривалку для кришок!:) Крихти, цукор, якась вода на столі - повввввбивав би б!!!:) З ще більшою пристрастю повввввбивання я реагую на трифіліси, які залишаються на столах чи поличках холодильнику від потьоків з банок молока чи компоту!!!:) Труселя зберігаються в спеціальній коробочці!:) Згорнуті рулончиком!:) Шкарпетки - запхані одна в одну!:) Одяг після прання розвішується виключно за бокові шви!:) Або на тремпеля!:) Труселя - за серединку!:) Санвузол - головний біль!:) Сіточка в ванні обовʼязково повинна бути чистою!!! Душові лійка з шлангом розвішені тільки так!:) Вмивальня - без натяку на залишки зубної пасти! Зубні щітки - строєм!!! Моя - праворуч!:) Рушники в санвузлі та кухні - квіточкою чи визерунком донизу!:) Як це може бути не зрозуміло комусь, хезе?:))) Якщо в моїй хаті навіть кожна порошина має бути на своєму місці, я - перфекціоніст?:) Але ж в житті існує закон рівноваги?:) Й він таки працює!:) Схоже, щоб врівноважити цей перфекціонізЬм, в мене мешкає придворна зграя!?:) Яка жамкає килимки по всій хаті! Лазить по всіх столах! Спить не просто на моєму ліжечку, а ще й під ковдрою!:) Трясе всюди своєю вовнякою!:) Й жоден з цих моментів мене аж ніяк не дратує!:))) Ви там як?
    964переглядів
  • Втомилася перейматися про наявність в хаті Марсельського мила!:)

    Начебто тільки купувала в Оптовічку декілька пляшок?
    Вже половину вихлюпали!:)

    Вирішила себе любити та жаліти!:)
    Не розмінюватися на дрібниці!:)
    Ммммммаханула шшшшаблею та й замовила в інтєрнєтах оцих аж пʼятилитрову пляшку!!!

    Почалася моя любов до цього засобу з прапора.
    Який в мене в центрі обійстя зазвичай висить, біля колодязя.
    Ще коли був живий донецький біженець Олександр Миколайович, від души понаквацял ворот колодязя солідолом.
    Й в той солідол прапор забруднився.

    Що я з ним тільки не робила…
    Без будь якого позитивного результату!!!

    Так от Марсельське мило все відчистило. Разів сім я кропила ті місця, що були в солідолі!

    Тепер я геть нічого іншого не купую!
    Нащо?:)
    Коли в мене перевірений засіб?:)

    Плями на одязі від будь чого!
    Пательні та кастрУли!
    Крани та душ!
    Кухонні мебеля та кахлі!
    Газова плита та духовка!!!

    Відмиває все!!!
    Ще й без рукавичок ним можна користуватися! Руки не жере! Ну, мої точно не зʼїджені!:)

    Є ще варіант, де на наліпці білий комірець.
    От з тим обережніше тре поводитися!
    Я жовту бавовняну футболку модифікувала!:)
    Пооблізли деякі місця!:)

    То й що???
    Я навіть не про те мило, друга назва якого «З півником»!:)
    Я про Нову пошту!:)

    В додатку вказаний час прибуття - друге січня?!
    Ааааа ми його ще минулого року, вчора, отримали!!!
    Тридцять першого грудня!!!
    Нова пошта, ви кращі!!!

    Чого не можу сказати про Укрпошту.
    Бо новорічні подарунки я зможу отримати того самого другого січня…
    Сільська пошта працює три дні на тижні. Якийсь час.
    Повідомлення, що ти можеш отримати свою посилку, зазвичай надходить десь за годину після фінішного часу її роботи.
    Як в минулу суботу?
    Понеділок - пошта не працює за графіком.
    Вівторок також не працює, бо передноворіччя?

    Добре, що малі діти в хаті відсутні?
    То новорічні пппппідарунки родині вручатиму вже в Новому році!:) Якщо складеться?:)

    Та й чого я до тієї пошти привʼязалася?:)
    Якщо б зробила замовлення заздалегідь, привітала б родину своєчасно!:)

    А ще синочок тридцять першого грудня ганяв в крамницю по лопати!!!
    Вчора я їх замовила?
    Наступного дня вони вже були в дворі!
    До використання готові!!!

    Бо попередніх дві ми купували ще в 2014 році.
    Одна припинила своє існування ще років два тому?
    Яка залишилася, щоразу, як я шкрррребу сніг, якусь свою частину втрачає!:)
    То скоро лусне впоперек?:)
    Й синоптики кажуть, що без жодної лопати залишитися зараз не на часі!:)

    Отакі приємнощі!

    Світло десь за годину зʼявиться. За графіком.
    Укублилася на канапі під ковдрою.
    А «в руку змерз»!:) Як в одному з улюблених мемчиків!:)
    Телефона тримаю - мерзне!
    Відклала телефона вбік?:) З книжкою також мерзне!:)
    Заховай руки під ковдру, засну ж!:)
    А начебто вже не має сенсу в такий час влаштовувати собі тиху годину?:)

    Чи піти до тамбуру?:)
    Рукавички собі в лігво притягти?:)

    Понаклацала літер, щоб не заснути, самій лячно!:)
    Розмова ні про що!:)

    Й ось ще!:)
    На мій превеликий жаль!:)
    Хвалебні оди Марсельському милу ніким не проплачені!:)

    Ну й ще раз, з Новим 2026!
    Втомилася перейматися про наявність в хаті Марсельського мила!:) Начебто тільки купувала в Оптовічку декілька пляшок? Вже половину вихлюпали!:) Вирішила себе любити та жаліти!:) Не розмінюватися на дрібниці!:) Ммммммаханула шшшшаблею та й замовила в інтєрнєтах оцих аж пʼятилитрову пляшку!!! Почалася моя любов до цього засобу з прапора. Який в мене в центрі обійстя зазвичай висить, біля колодязя. Ще коли був живий донецький біженець Олександр Миколайович, від души понаквацял ворот колодязя солідолом. Й в той солідол прапор забруднився. Що я з ним тільки не робила… Без будь якого позитивного результату!!! Так от Марсельське мило все відчистило. Разів сім я кропила ті місця, що були в солідолі! Тепер я геть нічого іншого не купую! Нащо?:) Коли в мене перевірений засіб?:) Плями на одязі від будь чого! Пательні та кастрУли! Крани та душ! Кухонні мебеля та кахлі! Газова плита та духовка!!! Відмиває все!!! Ще й без рукавичок ним можна користуватися! Руки не жере! Ну, мої точно не зʼїджені!:) Є ще варіант, де на наліпці білий комірець. От з тим обережніше тре поводитися! Я жовту бавовняну футболку модифікувала!:) Пооблізли деякі місця!:) То й що??? Я навіть не про те мило, друга назва якого «З півником»!:) Я про Нову пошту!:) В додатку вказаний час прибуття - друге січня?! Ааааа ми його ще минулого року, вчора, отримали!!! Тридцять першого грудня!!! Нова пошта, ви кращі!!! Чого не можу сказати про Укрпошту. Бо новорічні подарунки я зможу отримати того самого другого січня… Сільська пошта працює три дні на тижні. Якийсь час. Повідомлення, що ти можеш отримати свою посилку, зазвичай надходить десь за годину після фінішного часу її роботи. Як в минулу суботу? Понеділок - пошта не працює за графіком. Вівторок також не працює, бо передноворіччя? Добре, що малі діти в хаті відсутні? То новорічні пппппідарунки родині вручатиму вже в Новому році!:) Якщо складеться?:) Та й чого я до тієї пошти привʼязалася?:) Якщо б зробила замовлення заздалегідь, привітала б родину своєчасно!:) А ще синочок тридцять першого грудня ганяв в крамницю по лопати!!! Вчора я їх замовила? Наступного дня вони вже були в дворі! До використання готові!!! Бо попередніх дві ми купували ще в 2014 році. Одна припинила своє існування ще років два тому? Яка залишилася, щоразу, як я шкрррребу сніг, якусь свою частину втрачає!:) То скоро лусне впоперек?:) Й синоптики кажуть, що без жодної лопати залишитися зараз не на часі!:) Отакі приємнощі! Світло десь за годину зʼявиться. За графіком. Укублилася на канапі під ковдрою. А «в руку змерз»!:) Як в одному з улюблених мемчиків!:) Телефона тримаю - мерзне! Відклала телефона вбік?:) З книжкою також мерзне!:) Заховай руки під ковдру, засну ж!:) А начебто вже не має сенсу в такий час влаштовувати собі тиху годину?:) Чи піти до тамбуру?:) Рукавички собі в лігво притягти?:) Понаклацала літер, щоб не заснути, самій лячно!:) Розмова ні про що!:) Й ось ще!:) На мій превеликий жаль!:) Хвалебні оди Марсельському милу ніким не проплачені!:) Ну й ще раз, з Новим 2026!
    763переглядів
  • РЙ.
    На жаль, тут нічого нового…

    Зненацька десь взялася осінь?
    Нууууу так, який місяць в календарі, я дивилася.
    Але бурхливо обурююся!

    А що там про бабине літо чути?
    Воно ще планується?
    Чи вже було?

    Вчора перший раз на ніч зачинила двері в хату!
    Бо ж з весни вони в нас в цілодобовому режимі розчахнутості знаходилися!

    Шантажувала Ірина Олександрова!:)
    Дала їй право обирати одну з двох справ, обидві з яких вона не любить!:)
    1. Чистити та смажити хека?:)
    2. Від-пі-пі-піііі-мити кухонні полички з приправами, горнятками, чашками, склянками!:)

    Бо й розчахнуті двері, й якісно-кількісний склад зграї котів сприяють хуткенькому забрудненню всього хатнього довкілля!:)

    То відмивала я!:)
    Тепер чергування по кухні здала Ірині Леонідівні!:)

    Якусь кількість колежанок напувала кавою та чаєм!
    Кругообіг добра в природі!

    Сусідка Дуся притягла оооооттакезного гарбуза!
    Ми її загнали за нашу хату скубти скількись відер яблук!

    Алла Мельникова причалапала з динями!
    Помстилася за помідори!:)
    Бо і неї такого кольору не було, як у нас!:)

    Й якби ж це були якісь разові акції?:)
    Та ні ж?:)
    То такий собі перманентний процес обміну!:)

    Ви там як?
    Норм?
    РЙ. На жаль, тут нічого нового… Зненацька десь взялася осінь? Нууууу так, який місяць в календарі, я дивилася. Але бурхливо обурююся! А що там про бабине літо чути? Воно ще планується? Чи вже було? Вчора перший раз на ніч зачинила двері в хату! Бо ж з весни вони в нас в цілодобовому режимі розчахнутості знаходилися! Шантажувала Ірина Олександрова!:) Дала їй право обирати одну з двох справ, обидві з яких вона не любить!:) 1. Чистити та смажити хека?:) 2. Від-пі-пі-піііі-мити кухонні полички з приправами, горнятками, чашками, склянками!:) Бо й розчахнуті двері, й якісно-кількісний склад зграї котів сприяють хуткенькому забрудненню всього хатнього довкілля!:) То відмивала я!:) Тепер чергування по кухні здала Ірині Леонідівні!:) Якусь кількість колежанок напувала кавою та чаєм! Кругообіг добра в природі! Сусідка Дуся притягла оооооттакезного гарбуза! Ми її загнали за нашу хату скубти скількись відер яблук! Алла Мельникова причалапала з динями! Помстилася за помідори!:) Бо і неї такого кольору не було, як у нас!:) Й якби ж це були якісь разові акції?:) Та ні ж?:) То такий собі перманентний процес обміну!:) Ви там як? Норм?
    769переглядів
  • Вчора закатувала кетчуп.

    Зазвичай багато років виварювала зайву рідину помідорну, щоб густенький же ж був той кетчуп?
    Вчора на мене якийсь вірш напав, я ті проварені помідори черпала друшляком!
    А потім вже їх перебивала блендером, додавала тушені яблука-перці-цибулю-часник й ще будь-якого!:) За смаком!:)

    Залишилося в мене тієї помідорної рідини…
    Та багатенько залишилося!:)
    Була в мене думка якісь квіточки нею полити?:)
    Ірина Олександрова спробувала й категорично заборонила таким чином тієї рідини позбуватися!:)))
    Казала, що дуже смачна!:)

    То й що?:)
    Закрутила я сьогодні ще десять літрів того недотомату!:)

    Сиджу у дворі на ослінчику та сама собі обіцянки даю!:)
    Що по помідори більше у город не піду!:) Жодного разу!:)))
    Й нікого з дітей не посилатиму!:)))

    Ккккказала!!!
    Не піду!!!:)

    Увесь упомідорений посуд перемила!
    До речі, щось давно я не згадувала Марсельське мило?
    Й все ще категорично безкоштовно я його знов рекламую?:) А хотілося б коштовно!:)

    Казковий засіб!!!
    Кахлі кухонні, плити, духовки, плями на одязі різного походження та ступеню забрудненості, ті ж каструлябії з під варіння томатів!
    Та будь що відчищає та відперає!!!
    Пляшки дві, якщо не три, за місяць використовуємо!!!

    Ви там як?
    Цілі?
    Вчора закатувала кетчуп. Зазвичай багато років виварювала зайву рідину помідорну, щоб густенький же ж був той кетчуп? Вчора на мене якийсь вірш напав, я ті проварені помідори черпала друшляком! А потім вже їх перебивала блендером, додавала тушені яблука-перці-цибулю-часник й ще будь-якого!:) За смаком!:) Залишилося в мене тієї помідорної рідини… Та багатенько залишилося!:) Була в мене думка якісь квіточки нею полити?:) Ірина Олександрова спробувала й категорично заборонила таким чином тієї рідини позбуватися!:))) Казала, що дуже смачна!:) То й що?:) Закрутила я сьогодні ще десять літрів того недотомату!:) Сиджу у дворі на ослінчику та сама собі обіцянки даю!:) Що по помідори більше у город не піду!:) Жодного разу!:))) Й нікого з дітей не посилатиму!:))) Ккккказала!!! Не піду!!!:) Увесь упомідорений посуд перемила! До речі, щось давно я не згадувала Марсельське мило? Й все ще категорично безкоштовно я його знов рекламую?:) А хотілося б коштовно!:) Казковий засіб!!! Кахлі кухонні, плити, духовки, плями на одязі різного походження та ступеню забрудненості, ті ж каструлябії з під варіння томатів! Та будь що відчищає та відперає!!! Пляшки дві, якщо не три, за місяць використовуємо!!! Ви там як? Цілі?
    654переглядів
  • ͟А͟н͟т͟и͟с͟у͟р͟ж͟и͟к͟ ͟н͟а͟ ͟к͟у͟х͟н͟і͟ ͟🫖🍵
    Нагадаю, що борщ ми насипаємо у миску, а не наливаємо у тарілку.
    ⛔️ кофейник ✅ кавник
    ⛔️ кувшин ✅ глечик
    ⛔️ бутилка ✅ пляшка
    ⛔️ мука ✅ борошно
    ⛔️ уксус ✅ оцет
    ⛔️ досточка ✅ дощечка
    ⛔️ терка ✅ тертушка
    ⛔️ кУхонна мебель ✅ кухОнні меблі
    ⛔️ полка ✅ полиця
    ⛔️ ящик ✅ шухляда
    ⛔️ вилка ✅ виделка
    ⛔️ стул ✅ стілець
    ⛔️ полотенце ✅ рушник
    ⛔️ жарити ✅ смажити
    ⛔️ тушити ✅ тушкувати
    ⛔️ на подоконнику ✅ на підвіконні
    ⛔️ пітатєльний ✅ поживний
    ⛔️ смачна їда ✅ смачна їжа
    ⛔️ під час їжі ✅ під час їди
    ⛔️ блюдо із мяса ✅ страва з м’яса
    ⛔️ приємного апетиту ✅ смачного!
    М = Моя Мовонька
    ͟А͟н͟т͟и͟с͟у͟р͟ж͟и͟к͟ ͟н͟а͟ ͟к͟у͟х͟н͟і͟ ͟🫖🍵 Нагадаю, що борщ ми насипаємо у миску, а не наливаємо у тарілку. ⛔️ кофейник ✅ кавник ⛔️ кувшин ✅ глечик ⛔️ бутилка ✅ пляшка ⛔️ мука ✅ борошно ⛔️ уксус ✅ оцет ⛔️ досточка ✅ дощечка ⛔️ терка ✅ тертушка ⛔️ кУхонна мебель ✅ кухОнні меблі ⛔️ полка ✅ полиця ⛔️ ящик ✅ шухляда ⛔️ вилка ✅ виделка ⛔️ стул ✅ стілець ⛔️ полотенце ✅ рушник ⛔️ жарити ✅ смажити ⛔️ тушити ✅ тушкувати ⛔️ на подоконнику ✅ на підвіконні ⛔️ пітатєльний ✅ поживний ⛔️ смачна їда ✅ смачна їжа ⛔️ під час їжі ✅ під час їди ⛔️ блюдо із мяса ✅ страва з м’яса ⛔️ приємного апетиту ✅ смачного! М = Моя Мовонька
    901переглядів
  • Шепіт у стінах.

    Андрій переїхав у стару квартиру в центрі міста. Дешево, зручно — здавалося, вдача усміхнулася. Але вже першої ночі він прокинувся від дивного звуку — хтось шепотів його ім’я. Здавалося, звук йде просто зі стіни за узголів’ям ліжка.

    “Може, сусіди,” — подумав він. Але коли він приклав вухо — шепіт став голоснішим. І вже не лише його ім’я, а фрази на кшталт: “Він чує нас”, “Ми поруч”, “Він наступний”.

    Наступної ночі шепіт перетворився на стогін. Стіну ніби хтось шкреб зсередини. Андрій не витримав і викликав майстра, щоб перевірити, що всередині. Коли зняли гіпсокартон, знайшли порожнину… а в ній — стару, засохлу руку, що тягнулася до зовнішнього боку стіни.

    Поліція нічого не знайшла. Але відтоді шепоти не припинилися. Вони стали гучнішими. І тепер Андрій теж шепоче ночами. Сусіди кажуть, що його очі вже тиждень не кліпають. І щось ніби шкребе підлогу його квартири щопівночі…

    ПРОДОВЖЕННЯ: “Ті, що за гіпсокартоном”
    Після знахідки засохлої руки, Андрій почав втрачати відчуття часу. Він просинався на підлозі, у ванній, навіть в коридорі — не пам’ятаючи, як туди потрапив. Стіни більше не просто шепотіли — вони дихали. Андрій бачив, як обої ворушилися, ніби з того боку хтось рухався, тиснув, чекав.

    Він вирішив виїхати. Зібрав речі. Але щойно доторкнувся до дверної ручки — вона виявилася гарячою, обпекла руку. З-за дверей почувся голос, дуже тихий, але чіткий:

    “Ти наш. Тепер ти з нами.”

    Андрій закричав, кинувся до вікна, намагався його вибити — та за шибкою з’явилися відбитки долонь, ніби хтось стояв зовні і тримав скло з силою.

    На стіні знову з’явився отвір, де колись знайшли руку. З нього тепер виднілися силуети облич — темні, без очей, які дивилися просто на нього. І тоді він зрозумів: це не просто привиди. Це ті, хто живе в стінах. Вони чекають, поки хтось відкриє їм шлях.

    В останній записці, яку знайшли сусіди, було написано:
    “Не ремонтуйте стіни. Не забирайте старий гіпсокартон. Вони там. І якщо ви дасте їм хоч тріщину — вони прийдуть за вами.”

    ЧАСТИНА ТРЕТЯ: “Новий орендар”
    Минав місяць після зникнення Андрія. Його квартиру офіційно визнали порожньою — хоча сусіди клялися, що вночі звідти досі чути кроки й тихий сміх. Агент з нерухомості сказав, що хтось повинен там жити, аби “не пустувало”. І незабаром туди заїхала молода пара — Ірина та Тарас.

    Перший тиждень усе було добре. Хіба що зникав інтернет, лампочки перегоряли, а кіт, якого вони завели, відмовлявся заходити в спальню. Та потім Ірина знайшла в кухонній шафі зошит — з пожовклими сторінками, дрібним почерком. Це був щоденник Андрія. Він писав про стіни, що дихають, про голоси, про те, що “Вони пробуджуються, коли хтось починає ремонт…”.

    Тарас посміявся: “Хтось добре накурився.” Наступного дня він почав здирати старі обої.

    Вночі Ірина прокинулася від звуку подряпин. У коридорі було темно, але вона побачила, як зі щілин між плитками повзе щось чорне, ніби дим… Воно шепотіло. Голос був жіночий — лагідний, але порожній:

    “Він звільнив нас. Тепер твоя черга.”

    Коли Ірина побігла до Тараса, він стояв перед дзеркалом у ванній, дивився не на себе, а трохи вбік — ніби бачив когось позаду. Його очі були чорні. Він усміхався.

    Ірина не вибігла з квартири. Її не знайшли. Лише дзеркало тепер не відбивало того, хто проходив повз. Лише темряву… і ледь чутний шепіт з глибини скла.

    ФІНАЛ: “Вони вже тут”
    Квартира стояла пусткою. В оголошеннях її називали “проблемною”, а деякі рієлтори уникали навіть згадки про неї. Але одного разу до будинку приїхав чоловік — сивий, з валізою старих інструментів і металевим хрестом на шиї. Його звали Олекса, і він був дослідником забутих, проклятих місць.
    Він провів у квартирі лише одну ніч.
    Запис з диктофона, який пізніше знайшли поліція та священик, був останнім доказом:

    > “23:47. У стінах чую дитячий плач. Вони не привиди. Це… залишки чогось давнішого. Забутий ритуал, не завершений. Їх прив’язали сюди, замурували між шарами цегли. Шепочуть не до нас — між собою. Вони бояться. Але не нас. Вони бояться, що вийдуть усі.”

    > “00:15. Дзеркало тріснуло. Голоси з нього змінилися. Вони тепер просять не підійти, а… залишитися. Один сказав: ‘Ти останній’.”

    > “00:59. Якщо це хтось знайде — не входьте. Не чіпайте стін. Вони вже не в них. Вони вже в нас. А ми — в них.”

    Більше Олексу ніхто не бачив.
    Квартиру опечатали. Та це нічого не змінило.
    Бо шепіт перекинувся на сусідні помешкання. Потім — на цілі поверхи. І тепер, коли вночі засинаєш у своїй квартирі, де стіни здаються тонкими, а звуки — не своїми, придивися. Прислухайся.

    Бо якщо ти це читаєш — вони вже знають, де ти.
    Шепіт у стінах. Андрій переїхав у стару квартиру в центрі міста. Дешево, зручно — здавалося, вдача усміхнулася. Але вже першої ночі він прокинувся від дивного звуку — хтось шепотів його ім’я. Здавалося, звук йде просто зі стіни за узголів’ям ліжка. “Може, сусіди,” — подумав він. Але коли він приклав вухо — шепіт став голоснішим. І вже не лише його ім’я, а фрази на кшталт: “Він чує нас”, “Ми поруч”, “Він наступний”. Наступної ночі шепіт перетворився на стогін. Стіну ніби хтось шкреб зсередини. Андрій не витримав і викликав майстра, щоб перевірити, що всередині. Коли зняли гіпсокартон, знайшли порожнину… а в ній — стару, засохлу руку, що тягнулася до зовнішнього боку стіни. Поліція нічого не знайшла. Але відтоді шепоти не припинилися. Вони стали гучнішими. І тепер Андрій теж шепоче ночами. Сусіди кажуть, що його очі вже тиждень не кліпають. І щось ніби шкребе підлогу його квартири щопівночі… ПРОДОВЖЕННЯ: “Ті, що за гіпсокартоном” Після знахідки засохлої руки, Андрій почав втрачати відчуття часу. Він просинався на підлозі, у ванній, навіть в коридорі — не пам’ятаючи, як туди потрапив. Стіни більше не просто шепотіли — вони дихали. Андрій бачив, як обої ворушилися, ніби з того боку хтось рухався, тиснув, чекав. Він вирішив виїхати. Зібрав речі. Але щойно доторкнувся до дверної ручки — вона виявилася гарячою, обпекла руку. З-за дверей почувся голос, дуже тихий, але чіткий: “Ти наш. Тепер ти з нами.” Андрій закричав, кинувся до вікна, намагався його вибити — та за шибкою з’явилися відбитки долонь, ніби хтось стояв зовні і тримав скло з силою. На стіні знову з’явився отвір, де колись знайшли руку. З нього тепер виднілися силуети облич — темні, без очей, які дивилися просто на нього. І тоді він зрозумів: це не просто привиди. Це ті, хто живе в стінах. Вони чекають, поки хтось відкриє їм шлях. В останній записці, яку знайшли сусіди, було написано: “Не ремонтуйте стіни. Не забирайте старий гіпсокартон. Вони там. І якщо ви дасте їм хоч тріщину — вони прийдуть за вами.” ЧАСТИНА ТРЕТЯ: “Новий орендар” Минав місяць після зникнення Андрія. Його квартиру офіційно визнали порожньою — хоча сусіди клялися, що вночі звідти досі чути кроки й тихий сміх. Агент з нерухомості сказав, що хтось повинен там жити, аби “не пустувало”. І незабаром туди заїхала молода пара — Ірина та Тарас. Перший тиждень усе було добре. Хіба що зникав інтернет, лампочки перегоряли, а кіт, якого вони завели, відмовлявся заходити в спальню. Та потім Ірина знайшла в кухонній шафі зошит — з пожовклими сторінками, дрібним почерком. Це був щоденник Андрія. Він писав про стіни, що дихають, про голоси, про те, що “Вони пробуджуються, коли хтось починає ремонт…”. Тарас посміявся: “Хтось добре накурився.” Наступного дня він почав здирати старі обої. Вночі Ірина прокинулася від звуку подряпин. У коридорі було темно, але вона побачила, як зі щілин між плитками повзе щось чорне, ніби дим… Воно шепотіло. Голос був жіночий — лагідний, але порожній: “Він звільнив нас. Тепер твоя черга.” Коли Ірина побігла до Тараса, він стояв перед дзеркалом у ванній, дивився не на себе, а трохи вбік — ніби бачив когось позаду. Його очі були чорні. Він усміхався. Ірина не вибігла з квартири. Її не знайшли. Лише дзеркало тепер не відбивало того, хто проходив повз. Лише темряву… і ледь чутний шепіт з глибини скла. ФІНАЛ: “Вони вже тут” Квартира стояла пусткою. В оголошеннях її називали “проблемною”, а деякі рієлтори уникали навіть згадки про неї. Але одного разу до будинку приїхав чоловік — сивий, з валізою старих інструментів і металевим хрестом на шиї. Його звали Олекса, і він був дослідником забутих, проклятих місць. Він провів у квартирі лише одну ніч. Запис з диктофона, який пізніше знайшли поліція та священик, був останнім доказом: > “23:47. У стінах чую дитячий плач. Вони не привиди. Це… залишки чогось давнішого. Забутий ритуал, не завершений. Їх прив’язали сюди, замурували між шарами цегли. Шепочуть не до нас — між собою. Вони бояться. Але не нас. Вони бояться, що вийдуть усі.” > “00:15. Дзеркало тріснуло. Голоси з нього змінилися. Вони тепер просять не підійти, а… залишитися. Один сказав: ‘Ти останній’.” > “00:59. Якщо це хтось знайде — не входьте. Не чіпайте стін. Вони вже не в них. Вони вже в нас. А ми — в них.” Більше Олексу ніхто не бачив. Квартиру опечатали. Та це нічого не змінило. Бо шепіт перекинувся на сусідні помешкання. Потім — на цілі поверхи. І тепер, коли вночі засинаєш у своїй квартирі, де стіни здаються тонкими, а звуки — не своїми, придивися. Прислухайся. Бо якщо ти це читаєш — вони вже знають, де ти.
    2
    1коментарів 2Kпереглядів
Більше результатів