🔮 Пророцтва Едгара Аллана По, які збулися насправді Літературознавці здебільшого зайняті вивченням творчості письменника з погляду словесності, але містики знаходять у його творах дивовижну схожість із ситуаціями, що сталися насправді вже після публікації книжки або оповідання. З того, що передбачив Едгар Аллан По, шанувальники антинаукових теорій виокремлюють три яскраві епізоди: 💭 Жертва моряка У XIX столітті Едгар По опублікував роман "Повість про пригоди Артура Гордона Піма", в основі сюжету якого лежать історії з мемуарів двох моряків - Августа Бернарда і Артура Піма. Одна з розповідей про те, як вони з командою потрапили в шторм, а потім опинилися на борту "Грампуса" - китобійного судна. Трохи пізніше, через майже 50 років, на всю Англію "гриміла" страшна новина - яхта "Міньонетта" зазнала аварії. І все б нічого, але одного з чотирьох чоловіків, присутніх на борту, звали Річард Паркер. Команда "Міньонетти" так само, як і герої роману, залишилися без їжі та води, а за кілька днів змучені голодом і сонцем, потроху почали божеволіти. Один із них напився морської води, тоді решта вирішили, що його вже не врятувати і вбили, перетворивши на їжу для себе. Як ви можете здогадатися, звали нещасного Річард Паркер. Минуло ще 100 років, перш ніж далекий родич загиблого моряка прочитав розповідь Едгара По, здивувався і опублікував статтю, де описав обставини загибелі Паркера і пророцтво письменника. 💭 Симптоми хвороби Друге оповідання, яке часто наводять як приклад дослідники-містики - "Ділок". У ньому По зробив головного героя жертвою фатальної травми голови, яка пізніше призвела до несподіваних і страшних нападів. Письменник описав симптоми з дивовижною точністю, хоча на той момент жодних подібних досліджень щодо лобової частки мозку не було. Через 8 років, у 1848 році будівельник Фінеас Гейдж, який працював на залізниці, отримав серйозну травму голови. Лікарі вважали, що вона несумісна з життям, але пацієнт не тільки вижив, а й прожив ще 12 років. Незважаючи на вдалий результат, без негативних наслідків не обійшлося - Гейдж змінився до невпізнання. Він став буквально іншою людиною - характер, звички, поведінка, емоційний стан були нетиповими і страшними. 💭 Виникнення Всесвіту Третій приклад дивовижної проникливості письменника - поема "Еврика", яка написана в прозі. У ній письменник, після кількох осяянь, детально описав, як виникла природа, Бог, людина і Всесвіт. По вважав, що Всесвіт виник із малої частинки, а далі почав рости і розвиватися. Також письменник використовує такі терміни як "Великий вибух" і "парадокс Ольберса", пояснюючи феномен темного тема, незважаючи на яскравість зірок. Він стверджував, що осяяння сталося інтуїтивно, і це можна перевірити - науковці того часу не могли й припустити нічого подібного, не маючи навіть потрібної апаратури та знань - активний розвиток уявлень про Великий вибух розпочався набагато пізніше. #біографія #факти #літературний_флюгер

Були закріплені золотими панелями та перлинними петлями Врата сновидінь, на містерії грань прочинені. Один угол прозорий, що відкриває приховані речі, Змушував світу сліпу безмежність прозріти. Пітьма відступила і з напівлежачого тіла бога Зіслизнула, мов плащ, що спадає. І тоді, крізь шпарину бліду, що спочатку здавалася Навіть для струменя сонця насилу достатньою, Одкровення та полум'я ринули. Поема 'Савітрі' https://arkush.net/book/5379/1

Кохала одруженого, а її труну несли жінки. 4 факти про Лесю Українку, про які не розповідали в школі, бо шкільна програма у СРСР наскільки спростила біографію знаної поетеси, , що зараз ми знову і знову продовжуємо її відкривати для себе Леся Українка – виняткова в українській літературі постать і знана всіма поетеса. Вона не просто була "вічнохворою", котра лише "викликає співчуття". Навпаки - ця тендітна жінка була справжнім борцем і жила повнокровним життям. 1. НЕ БУЛА ЖОДНОГО ДНЯ У ШКОЛІ Леся Українка здобула чудову освіту, однак у домашніх умовах. Лесина мати Олена Пчілка вважала, що краще її дітям здобути початкову освіту вдома, адже школи були русифікованими й письменниця не хотіла, щоб це торкалося їх. Наймолодша сестра Лесі, Ізидора Косач-Борисова, згодом стала студенткою Київського політехнічного інституту, проте сама поетеса так ніде і не навчалася. Ймовірно, причиною цього стала хвороба. Проте в домашніх умовах Леся ОПАНУВАЛА ЩОНАЙМЕНШЕ 10 МОВ, зокрема німецьку, французьку, англійську, італійську, російську, польську, латину, грецьку, болгарську та навіть давньоєгипетську на базовому рівні. Це дозволило їй перекладати твори Гомера, Гете, Гейне, Байрона, Данте, Гюго. А в 19 років вона написала підручник зі стародавньої історії для молодших братів і сестер. 2. КОХАЛА ОДРУЖЕНОГО ЧОЛОВІКА Першим коханням Лесі Українки був одружений чоловік. У 19 років поетеса освідчилася у почуттях Михайлові Славинському – молодому юристу, котрий був одружений і на 10 років старшим за Лесю. Звісно, почуття поетеси залишилися без відповіді. Цей епізод відображений у вірші "Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами". 3. ПЕРЕОСМИСЛЮВАЛА БІБЛІЮ Леся Українка була інтелектуалкою світового масштабу. Про це, зокрема, свідчать її глибокі переосмислення біблійних сюжетів, які дехто може назвати й богохульством. Проте таким чином Леся Українка висвітлювала глибокі теми, використовуючи власне бачення сюжетів з Євангелія. Наприклад, драматична поема "Одержима", котру Леся Українка написала після смерті Сергія Мержинського, переосмислює історію Марії Магдалини й оповідає не лише про її духовну, але й фізичну одержимість. Драматична поема "На полі крові" оповідає відмінну історію від тієї, що можна прочитати у Біблії. Юда Іскаріот не покінчив життя самогубством після страти Ісуса, а продовжив своє життя і в розмові з прочанином говорить про своє бачення історії Спасителя і своєї ролі в його смерті. Про переосмислення християнства Лесі Українки можна дізнатися набагато більше у розмовах письменниці Оксани Забужко та предстоятеля УГКЦ Святослава у книзі "Апокрифи". 4. Її ТРУНУ НЕСЛИ ЖІНКИ Лесю Українку можна назвати феміністкою. Вона боролася за права жінок і навіть попри хворобу не хотіла викликати співчуття чи жалість до себе. Історія Лесі надихала багатьох жінок. Тому під час похорону на Байковому кладовищі у 1913 році її труну несли 6 жінок – приятельок поетеси. Зокрема акторки Валерія Пахаревська та Наталія Дорошенко. Цікаво, що царський уряд боявся, що похорон може перерости в мітинг, тому будь-які промови заборонили. Тому всі присутні в знак протесту спершу годину співали "Вічна пам'ять" (замість того, щоб проспівати тричі), а потім довго стояли мовчки на кладовищі – це був протест проти заборони виголошувати промови. 🖍️ Юрій Семенюк

Івана Котляревського називають основоположником нової української літератури. У важкі часи джерелом його сили був народ: саме «живою», народною мовою написана його поема «Енеїда». Пропонуємо ближче познайомитись із геніальним автором, яким захоплювався Тарас Шевченко https://zaxid.net/ivan_kotlyarevskiy_biografiya_tsikavi_fakti_pro_avtora_eneyidi_osobiste_zhittya_n1609644

#особистості Сьогодні, 19 березня 2025 року, свій 95-й день народження святкує Ліна Василівна Костенко — одна з найвидатніших постатей сучасної української літератури, поетеса, письменниця, громадська діячка, яку часто називають совістю нації. Її життя та творчість — це приклад незламності, сили духу та відданості своїм принципам, які надихають мільйони українців. Ранні роки та становлення Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів Василя та Зінаїди Костенків. Її батько, талановитий педагог і поліглот, який самотужки опанував 12 мов, став для дівчинки першим прикладом інтелігентності та жаги до знань. У 1936 році родина переїхала до Києва, де Ліна провела своє дитинство, затьмарене війною та репресіями. Її батька заарештували як "ворога народу" і засудили до 10 років таборів, залишивши сім’ю в складних умовах. Ці ранні випробування загартували характер майбутньої поетеси та вплинули на її творчість. Ще в шкільні роки Ліна почала писати вірші й відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", яким керував відомий поет Андрій Малишко. Її талант швидко помітили, і в 16 років перші поезії дівчини з’явилися в друці. Після школи вона вступила до Київського педагогічного інституту, але згодом покинула його, відчувши, що її покликання — література. У 1952 році Ліна стала студенткою Московського літературного інституту імені Горького, який закінчила в 1956 році, повернувшись до України вже сформованим поетом. Творчий шлях і боротьба Перші збірки Ліни Костенко — "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958) та "Мандрівки серця" (1961) — одразу здобули визнання читачів і критиків. Її поезія вражала свіжістю, глибиною та щирістю, вирізняючись на тлі радянської стандартизації. Проте саме через цю незалежність і "аполітичність" її творчість викликала невдоволення влади. У 1960-х роках Ліна стала однією з ключових фігур руху шістдесятників — покоління митців, які виступали за свободу слова, національну ідентичність і права людини. Цензура заборонила друкувати її твори, зокрема збірку "Зоряний інтеграл" (1962), а сценарій фільму "Дорогою вітрів" зняли з виробництва. Протягом 16 років ім’я Ліни Костенко було під забороною, але вона не припинила писати. У "шухляду" народилися шедеври: роман у віршах "Маруся Чурай", поема "Берестечко", численні поезії, які згодом увійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" (1977) і "Неповторність" (1980). Її повернення до читачів у 1977 році стало тріумфом, а "Маруся Чурай" (1979) принесла поетесі Державну премію імені Тараса Шевченка. Особисте життя та принципи Ліна Костенко завжди була людиною твердої волі та безкомпромісних переконань. Її перший шлюб із польським письменником Єжи-Яном Пахльовським подарував їй доньку Оксану — нині відому письменницю й професорку. Другий шлюб із Василем Цвіркуновим, директором кіностудії імені Довженка, тривав 25 років і завершився з його смертю. У цьому шлюбі народився син Василь, який обрав шлях програміста. Вона неодноразово відмовлялася від державних нагород, зокрема звання Героя України, заявивши: "Політичної біжутерії не ношу". Її підтримка дисидентів, участь у протестах і поїздки до Чорнобильської зони після катастрофи лише підкреслюють її громадянську позицію. Пізня творчість і спадщина У 2010 році Ліна Костенко здивувала світ своїм першим прозовим романом "Записки українського самашедшого", який став бестселером і викликав ажіотаж серед читачів. Збірки "Річка Геракліта" (2011) і "Триста поезій" (2012) підтвердили її нев’янучий талант. У 2015 році на її честь назвали малу планету Сонячної системи — Лінакостенко, а в 2022 році Франція нагородила поетесу Орденом Почесного легіону. У 2024 році вона стала Почесною громадянкою Києва. Сьогодні, у свої 95, Ліна Костенко веде усамітнене життя, уникаючи публічності. Проте її слова продовжують звучати: "Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили". Її творчість — це не лише літературний скарб, а й заклик до гідності, свободи та любові до України. Ліна Василівна залишається живим символом незламності, який нагадує нам про силу духу й красу слова.

#історія #поема #музика Дума Івана Мазепи або історія, яка попереджає. Дума «Всі покою щиро прагнуть» — це оригінальний твір Івана Мазепи XVII століття, в якому він розмірковує над долею України, закликаючи до єдності серед Козацької старшини. Цей твір вважається політичною поемою, у якій Мазепа висловлює своє бачення тогочасних політичних та соціальних проблем. Зокрема, дума стосується питання роздробленості Козацького товариства та відсутності згоди серед різних політичних груп, що призводить до ослаблення Гетьманщини. Поема розпочинається зі спостереження Мазепи про прагнення народу до миру, але вказує, що цей мир неможливий через внутрішню розбрату та відсутність єдності. Автор порівнює Україну з кораблем, де тільки один стерновий може вести корабель, а також з вуликом, де всі бджоли слухають свою матку. Він застерігає від небезпеки внутрішньої боротьби, адже, як зазначає автор, саме через незгоду українці втрачають свою силу та незалежність. Більше культурного та історичного контенту в групі телеграм, заходьте: https://t.me/chat_ua_communion