Українська
English
#архів
Ліліт знала, за що все у світі.
Вона сама створила частину —
тільки ту, де вино і танці,
тільки там, де темрява й гріх.
І, гуляючи десь Хрещатиком,
вона з кимось на розі любилася
і йшла на Малу Житомирську,
і молила, що все це — збіг.
Не любила червоні троянди,
не пила щось міцніше за себе.
Виглядала оголеність гарно —
бо рудим стервам личить все.
І тримала стелю руками,
поки інші її шмагали
за слова, що так палко згортаються
у кубло шалених ночей.
І одна за одною плинули,
і коли тинялася парком — ти.
І шукала когось без імені,
просто щоб не любити себе.
І така несвідомо зраджена,
і така неймовірно гарна —
ніби осінь в Едемі грішному,
ніби ти — моє справжнє все.
Руда Відьма
P. S. Я борюся – писати навіть коли я під пігулками і в проміжках сну♥️
страх – зупинити вірші у голові працює завжди!
Ліліт знала, за що все у світі.
Вона сама створила частину —
тільки ту, де вино і танці,
тільки там, де темрява й гріх.
І, гуляючи десь Хрещатиком,
вона з кимось на розі любилася
і йшла на Малу Житомирську,
і молила, що все це — збіг.
Не любила червоні троянди,
не пила щось міцніше за себе.
Виглядала оголеність гарно —
бо рудим стервам личить все.
І тримала стелю руками,
поки інші її шмагали
за слова, що так палко згортаються
у кубло шалених ночей.
І одна за одною плинули,
і коли тинялася парком — ти.
І шукала когось без імені,
просто щоб не любити себе.
І така несвідомо зраджена,
і така неймовірно гарна —
ніби осінь в Едемі грішному,
ніби ти — моє справжнє все.
Руда Відьма
P. S. Я борюся – писати навіть коли я під пігулками і в проміжках сну♥️
страх – зупинити вірші у голові працює завжди!
#архів
Ліліт знала, за що все у світі.
Вона сама створила частину —
тільки ту, де вино і танці,
тільки там, де темрява й гріх.
І, гуляючи десь Хрещатиком,
вона з кимось на розі любилася
і йшла на Малу Житомирську,
і молила, що все це — збіг.
Не любила червоні троянди,
не пила щось міцніше за себе.
Виглядала оголеність гарно —
бо рудим стервам личить все.
І тримала стелю руками,
поки інші її шмагали
за слова, що так палко згортаються
у кубло шалених ночей.
І одна за одною плинули,
і коли тинялася парком — ти.
І шукала когось без імені,
просто щоб не любити себе.
І така несвідомо зраджена,
і така неймовірно гарна —
ніби осінь в Едемі грішному,
ніби ти — моє справжнє все.
Руда Відьма
P. S. Я борюся – писати навіть коли я під пігулками і в проміжках сну♥️
страх – зупинити вірші у голові працює завжди!
61переглядів